Скорботні елегії

Скорботні елегії
лат. Tristia
«Овідій у вигнанні», Іон Теодореску^[en] (1915)
Жанр	поезія
Автор	Овідій
Мова	латина
Написано	8 — 12 роки н. е.
Країна	Римська імперія
Переклад	Андрій Содомора
Цей твір у  Вікіджерелах

«Скорботні елегії» або «Скорботи» (лат. Tristia) — зібрання листів в п'яти книгах, написаних елегійним двовіршем римським поетом Овідієм на засланні.

«Скорботні Елегії» написані з 8 по 12 рік, під час подорожі та по прибутті на місце заслання в містечко Томи (нині Констанца в Румунії). В елегіях Овідій змальовує свою небезпечну подорож на заслання, описує місцевості та звичаї гетських та савроматських племен, розмірковує про дружбу («Доки ведеться тобі — то й друзів не зрахувати; Прийдуть похмурі часи — бути тобі одинцем»), поезію, час, згадує своє життя до вигнання в Римі. В перших двох книгах автор плекає надію на помилування від імператора Августа чи принаймні на зміну місця вигнання, в останніх книгах Овідій розуміє, що сподівання марні і навіть пише собі епітафію:

Я, що лежу тут, Назон, оспівувач любощів ніжних,

Марно зі світу пішов через свій хист до пісень.

Ти, що проходиш (чи сам не кохав?) — не лінуйся шепнути:

"Праху Назона нехай буде легкою земля!"

(Книга III, вірш 3, 73-77 пер. Андрія Содомори)

Переклади українською мовою

Українською мовою окремі елегії зі «Скорбот» переклали Іван Франко, Микола Зеров, Григорій Кочур. Повний переклад усіх п'яти книг «Скорботних елегій» здійснив Андрій Содомора.

Посилання

• «Скорботні елегії». Переклад Андрія Содомори [Архівовано 5 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Твори Овідія латиною [Архівовано 28 листопада 2012 у WebCite]

Джерела

• Любовні елегії; Мистецтво кохання; Скорботні елегії / Пер. з латини А. Содомора; Передм. та комент. А. Содомори. – К.: Основи, 1999. – 299 с.