|
СкиталізмСкиталізм (дав.-гр. Σκυταλισμός — від дав.-гр. σκυτάλη — «палиця») — узагальнена назва подій 370 року до нашої ери в давньогрецькому місті Аргос, що супроводжувалися загибеллю найзаможнішіх громадян полісу. Політична ситуація на ПелопонесіПісля розгрому спартанців при Левктрах в 371 році до н. е. Пелопонеський союз розпався, і на з'їзді в Афінах більшість держав Пелопонесу, в тому числі і Аргос, уклали союз з Афінами та Другим морським союзом. Занепад спартанської гегемонії призвів до посилення демократичних настроїв у містах та загострило соціальні конфлікти, при чому боротьба партій в умовах кризи полісної системи набула вкрай жорстких рис, і часто велася на знищення. Так, вигнані з Фігалії проспартанські олігархи під час святкування Діонісій напали на місто та почали різанину городян в театрі. Коринфські демократи намагалися влаштувати антиолігархічний переворот, але були викриті та разом наклали на себе руки, щоб не потрапити до рук супротивників. Після того Коринфом також пройшла хвиля терору. Бійня в АргосіНайжорстокіший спалах насилля відбувся в Аргосі, давньому центрі пелопонеської демократії. Зазвичай вважають, що аргоський скиталізм був насамперед наслідком соціальної боротьби всередині полісу[1][2]. Діонісій Галікарнаський порівнював усобиці в Аргосі з пізнішими римськими[3]. За Діодором Сицилійським, головними причинами перевороту були утиски багатіїв. Місцеві демагоги, в свою чергу, підбурювали юрбу проти багатих і впливових громадян. Ті вирішили не чекати розправи і влаштували змову, щоб скинути демократію, але декілька з них були арештовані та піддані тортурам. Всі, окрім одного, вчинили самогубство, аби не давати свідчень, але один із затриманих, отримавши гарантії безпеки, видав 30 змовників[4]. Усіх учасників невдалого заколоту стратили і позбавили майна. Проте, у змові підозрювали і інших багатіїв, тож юрба, підбурювана демагогами, невдовзі вбила ще й більше 1200 заможних громадян[4] (Плутарх стверджував, що вбитих було 1500[5]). Ця розправа і увійшла в історію, як «скиталізм». Діодор наголошує, що скиталізмом називали насамперед спосіб страти, адже жертв забивали палицями, а також закон про запровадження такої страти[6]. Можливо, назва була створена за аналоґією з традиційним для Афін шляхом страти — апотимпанізмом, коли засудженного голим прив'язували до стовпа та залишали помирати[7]. Це може свідчити, що страти відбувалися не спонтанно, а за судовими рішеннями, хай навіть вони і ухвалювалися поспіхом.[8]. Загостренню ситуації сприяло те, що в Аргосі в цей час був відсутній єдиний лідер, який очолював би рух демосу. Е.Давид відзначає, що за владу змагались між собою кілька народних ватажків, і це сприяло скиталізму[9]. Втім, згодом, злякавшись викликанного ними же терору, демагоги перестали висувати звинувачення, тоді розлютований натовп, відчуваючи себе обдуреним, пішов проти своїх ватажків, яких теж стратили, забивши палицями[4][9]. Сусідні держави із жахом спостерігали за подіями, а афіняни були настільки приголомшені, що наказали провести ритуальне очищення, щоб уникнути божої кари[5]. Лише після цього у полісі запанував відносний спокій[6]. О.Венедиктова вважає, що після скиталізму в Аргосі остаточно утвердилася демократія[10].
Примітки
Література
ПосиланняДив. також |