Скеляр білогорлий

Скеляр білогорлий
Самець білогорлого скеляра (Таїланд)
Самець білогорлого скеляра (Таїланд)
Самиця білогорлого скеляра
Самиця білогорлого скеляра
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Скеляр (Monticola)
Вид: Скеляр білогорлий
Monticola gularis
(R. Swinhoe, 1863)
Синоніми
Petrophila gularis
Monticola cinclorhynchus gularis
Посилання
Вікісховище: Monticola gularis
Віківиди: Monticola gularis
ITIS: 561211
МСОП: 22708276
NCBI: 429752

Скеляр білогорлий[2] (Monticola gularis) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)[3]. Гніздиться в Північно-Східній Азії, зимує в Південно-Східній Азії.

Опис

Білогорлий скеляр

Довжина птаха становить 16-19 см, вага 32-37 г. У самців верхня частина голови, шия і другорядні покривні пера крил сині. Спина, скроні, крила і хвіст чорнувато-бурі, нижня частина тіла, обличчя і шия з боків рудувато-коричневі, на горлі широка біла смуга, на крилах білі плями. У самиць верхня частина тіла бурувато-сіра, поцяткована чорними смужками, верхня частина голови сіра, нижня частина тіла білувата, сильно поцяткована темно-бурими смужками[4].

Поширення і екологія

Білогорлі скелярі гніздяться на Далекому Сході Росії, на сході Монголії, на північному сході Китаю і на півночі Північна Корея. Взимку вони мігрують до південного і південно-східного Китаю, східної М'янми, Таїланду, Лаосу і В'єтнаму, іноді до північної Малайзії. На міграції трапляються в Південній Кореї, Японії і на Тайвані. Вони живуть на схилах гір, порослих мішаним лісом, на висоті до 1500 м над рівнем моря, зимують в рідколіссях, садах і на плантаціях, на висоті до 1220 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими дрібними безхребетними, а також ягодами і насінням. Гніздяться з травня по липень, за сезон може вилупитися два виводки. В кладі від 5 до 7 білих, поцяткованих рудувато-бурими плямками яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні[5].

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Monticola gularis.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 травня 2022.
  4. Peter Clement; Ren Hathway (30 серпня 2010), Thrushes, ISBN 9781408135426, процитовано 25 червня 2014
  5. Энциклопедия "Птицы России". Белогорлый дрозд. Процитовано 18 лютого 2018.

Джерела

  • «Фауна птиц стран Северной Евразии в границах бывшего СССР: Списки видов. (01.2016)» Е. А. Коблик, В. Ю. Архипов.
  • В. К. Рябицев «Птицы Сибири» справочник-определитель, в 2 томах. Москва-Екатеринбург, Изд-во «Кабинетный ученый», 2014.