Сичик-горобець еквадорський

Сичик-горобець еквадорський

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Сичик-горобець (Glaucidium)
Вид: Сичик-горобець еквадорський
Біноміальна назва
Glaucidium nubicola
Robbins & Stiles, 1999[2]
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Glaucidium nubicola
Віківиди: Glaucidium nubicola
EOL: 1036393
ITIS: 686692
МСОП: 22724604

Си́чик-горобе́ць еквадорський[3] (Glaucidium nubicola) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[4]. Мешкає в Колумбії і Еквадорі.

Опис

Довжина птаха становить 14,5—16 см, розмах крил 92,8—96,3 см, вага 75,6—79,3 г. Самиці дещо більші за самців. Забарвлення переважно темно-коричневе, іноді з рудувато-коричневим відтінком. Спина і плечі більш темні, надхвістя темно-рудувато-коричневе, поцятковане білими плямами. На першорядних і другорядних махових перах є білі плями, які в польоті утворюють нечітку смугу. Хвіст чорнуватий, на ньому є 5 білих смуг. Підборіддя, горло з боків і верхня частина грудей білі, груди з боків рудувато-коричневі. На грудях білі плями, нижня частина тіла поцяткована більш чіткими смугами. Голова округла, лицевий диск слабо виражений. На потилиці є дві чорних з білими краями плями, що нагадують очі і слугують до відлякування і обману. Очі жовті, дзьоб зеленувато-жовтий, лапи жовті. Крик — серія з 2—3 коротких посвистів, що повторюються.

Еквадорські сичики-горобці є схожими на коста-риканських, андійських і болівійських сичиків-горобців, однак є більш важчими і мають більш короткий хвіст. Крім того, у них відсутні світлі плями або смуги на спині, грудях з боків та на боках.

Поширення і екологія

Еквадорські сичики-горобці мешкають на західних схилах Анд в Колумбії (на південь від Рисаральди) і в Еквадорі (на південь до Котопахі, можливо, локально до Ель-Оро і Лохи). Вони живуть на крутих схилах гір, у вологих гірських і хмарних тропічних лісах та на узліссях. Зустрічаються на висоті від 1200 до 2000 м над рівнем моря, на більшій висоті, ніж буроголові сичики-горобці, однак на нижчих висотах, ніж андійські сичики-горобці. Є активними і вдень, і вночі. Живляться переважно комахами та іншими безхребетними, а також дрібними хребетними, зокрема ящірками і птахами. Сезон розмноження триває з лютого по червень, можливо, по серпень[5]. Гніздяться в дуплах дерев, іноді використовують покинуті дупла дятлів[6].

Збереження

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція еквадорських сичиків-горобців становить від 2500 до 10 000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища[7].

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Glaucidium nubicola.
  2. ↑ Robbins, M. B. & F. G. Stiles. A new species of pygmy-owl (Strigidae: Glaucidium) from the Pacific slope of the northern Andes. „Auk”. 116, ss. 305–315, 1999. 
  3. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 червня 2022.
  5. ↑ Greeney, H. F. & Nunnery, T. (2006). Notes on the breeding of north-west Ecuadorian birds.[недоступне посилання] Bulletin British Ornithologists Club, 126: 38-45.
  6. ↑ Re, Bridget; Stevens, Henry C.; Becker, C. Dustin (2021). Notes on the natural history of Cloud-forest Pygmy-Owls (Glaucidium nubicola) in Ecuador. The Wilson Journal of Ornithology. 133 (2): 314—318.
  7. ↑ Enríquez, P.L.R.: Los búhos neotropicales: diversidad y conservación. San Cristóbal de Las Casas: El Colegio de la Frontera Sur, 2015. ISBN 978-607-8429-16-5. 

Джерела

Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.