|
Сипаї
Сипаї (перс. سپاهی sipâhi, солдат) — наймані колоніальні війська в Індії у XVIII — першій половині XX століття англійських та інших колонізаторів, які були створені з місцевого населення. Складали значну частину британської колоніальної армії. Спочатку термін «сипаї» використовувався в Британській індійській армії і раніше в Британській Ост-Індській компанії для рядових піхотинців і досі використовується в арміях Індії, Пакистан і Бангладеш для позначення рядового складу. Сіпаї були головною рушійною силою найбільшого індійського повстання колоніального періоду - Повстання сипаїв. Те ж перське слово (у варіанті «сипахи» або «спахи») означало різновид кавалерії в Османської імперії. Словом «zipaio» баскські націоналісти називають співробітників поліції, маючи на увазі, що ті теж служать іноземним окупантам[1]. В Аргентині, слово "cipayo" історично використовувалося як принизливий розмовний вираз, що стосується осіб, які вважаються такими, що служать іноземним інтересам, а не служать власній країні[2]. ЕтимологіяПерською اسپ (Aspa) означає кінь, а "Ispahai" також означає кавалеристів. Термін «сіпай» походить від перського слова sepāhī (سپاهی), що означає традиційний "солдат піхоти" в Імперії Великих Моголів. В Османській імперії термін sipahi використовувався для позначення кавалеристів.[3] ІсторіяНа службі індійських держав
Сипахи або сипаї були піхотинцями армій Імперії Великих Моголів і Майсурського князівства. За часів правління Аурангзебу сипаї були озброєні мушкетами, через що активно застосовувалися під час облог. Проте підрозділи сипаїв не складали основу місцевої армії: в 1760 року налічувалося лише 9 піхотних батальйонів сипаїв. На службі Британської імперії
Спочатку британці набирали сипаїв з місцевого населення Бомбейського Мадраського президентств, особлива увага приділялася касті і статурі кандидатів[4]. Однак у бенгальській армії набір відбувався лише серед вищих каст брахманів і раджпутів, переважно з сучасних регіонів Уттар-Прадеш і Біхар. Вербування проводилося на місцях батальйонами чи полками, часто з однієї громади, села чи навіть родини. Командир батальйону став різновидом заміни старости села або «гаон бура». Він був "mai-baap" або "батьком і матір'ю" сипаїв, що складали "paltan" ("взвод"). Серед військовослужбовців було багато родинних і громадських зв’язків, траплялись численні випадки, коли члени сім’ї записувалися в один батальйон чи полк. Клятва вірності сипаїв давалась Ост-Індській компанії та включала обітницю вірності і ритуалу поїдання солі.[3] Зарплата сипаїв, найнятих Ост-Індською компанією, хоча й не була суттєво більшою, ніж зарплата в правителів індійських штатів, зазвичай виплачувалася регулярно. Під час служби за кордоном дозволялося виплачувати аванси. Зброя, одяг і боєприпаси забезпечувалися централізовано, на відміну від воїнів місцевих індійських правителів. Адже місцеві правителі зазвичай очікували, що їхні сипаї озброяться та проживуть себе за допомогою грабежу.[3] Ця комбінація факторів призвела до розвитку почуття спільної честі та духу серед добре навчених і дисциплінованих індійських солдатів, які стали ключем до успіху колоніальної армії Індії та за кордоном.[3] Після Повстання сипаїв вцілілі полки Ост-Індської компанії були об’єднані в нову індійську армію під прямим контролем Британської корони. Визанчення «сипай» було збережено для індійських солдатів рангом нижче капрала, за винятком кавалерії. На службі ФранціїЗ появою 1719 року Французької Ост-Індської компанії (Compagnie des Indes) загони індійських сипаїв (cipayes) доповнили загони французьких військових і швейцарських найманців. Через рік чисельність сипаїв дорівнювала 10 000 чоловік[5]. За генерал-губернатора Жозеф-Франсу Дюплекса з сипаїв почали формувати окремі частини, які відправлялися на захист союзних Франції індійських князівств, чиї правителі були зобов'язані самі утримувати субсидарне військо[6]. Після битви при Вандиваші 1760 року їх чисельність сильно скоротилася, але Франція продовжувала навчання і набір військових корпусів індійських сипаїв ("corps militaire des cipayes de l'Inde") в Пондичеррі аж до 1898 року, коли їх замінила жандармерія[7]. На службі ПортугаліїСіпаєв рекрутували в Португальській Індії. Терміном «cipaio» (sepoy) також називалися африканські солдати і сільські офіцери в Анголі, Мозамбіку і Португальській Гвінеї. Ангольські сипаї становили частину гарнізону Гоа в останні роки португальського панування над цією територією. Див. такожДжерела
|
||||||||||
..jpg)
.jpg)