uk %D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%B3 %D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Синянський Олег Григорович
Синянський Олег Григорович
1-й Голова Служби зовнішньої розвідки України
	14 жовтня 2004 р. — 28 лютого 2005 р.
Президент	Леонід Кучма
Попередник	не було
Наступник	Микола Маломуж
Президент	Віктор Ющенко
Народився	11 липня 1970 (54 роки); Харків
Відомий як	дипломат, розвідник
Нагороди
	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
	Нагрудний знак СБУ «Хрест доблесті»

Синянський Олег Григорович — Генерал-майор, перший Голова Служби зовнішньої розвідки України. Член Антикризового центру (листопад 2004 — червень 2005); член Ради національної безпеки і оборони України (листопад 2004 — лютий 2005).

Біографія

Народився 11 липня 1970 року в Харкові.

У 1992 році він закінчив Військовий інститут іноземних мов в Москві, володіє англійською, арабською та івритом.
У 1992–1994 працював перекладачем в Міністерстві оборони.
З 1995 року — в МЗС України: 3-й секретар, 2-й секретар відділу Близького Сходу та Африки, 2-й секретар, 1-й секретар з політичних питань Посольства України в Державі Ізраїль.
З 2000 — в президентській адміністрації: заступник керівника-завідувача протокольно-організаційного відділу, 1-й заступник керівника Управління Протоколу Президента України, заступник керівника Управління Державного Протоколу та Церемоніалу Президента України — завідувач відділу.
З листопада 2003 по березень 2004 р.р. — начальник Головного управління розвідки Служби безпеки України.
З березня по жовтень 2004 року — начальник Департаменту розвідки Служби безпеки України^[1].
З 14 жовтня 2004 по 28 лютого 2005 р.р. — Голова Служби зовнішньої розвідки України^[2].

Нагороджений орденами іноземних держав.

Дипломатичний ранг — радник 1-го класу (2001), Надзвичайний і Повноважний Посланник 2-го класу (12.2002)^[3].

Шпигунський скандал

У лютому 2004-го Олег Синянський опинився в центрі шпигунського скандалу. Генерал СБУ Валерій Кравченко, заявив, що саме начальник Головуправління розвідки Олег Синянський і голова СБУ Ігор Смешко віддавали йому незаконні накази стежити за кордоном за депутатами Верховної Ради України з числа опозиції, а також за міністрами уряду^[4].

Примітки

↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2004 року № 1241/2004 «Про призначення О. Синянського Головою Служби зовнішньої розвідки України»
↑ Указ Президента України від 28 лютого 2005 року № 386/2005 «Про звільнення О. Синянського з посади Голови Служби зовнішньої розвідки України»
↑ Указ Президента України від 23 грудня 2002 року № 1198/2002 «Про присвоєння О.Синянському дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу»
↑ Доля резидента Олега Синянського // [[Коментарі]], 18.10.2004. Архів оригіналу за 22.02.2014. Процитовано 12.02.2014.

Джерела

Посилання

Українська розвідка. Перед вживанням збовтати // Дзеркало тижня, № 9 (537), 12.03.2005
Про нових «захисників» Президента // Інтернет-видання «ХайВей», 10.04.2007

[1] Указ Президента України від 14 жовтня 2004 року № 1241/2004 «Про призначення О. Синянського Головою Служби зовнішньої розвідки України»

[2] Указ Президента України від 28 лютого 2005 року № 386/2005 «Про звільнення О. Синянського з посади Голови Служби зовнішньої розвідки України»

[3] Указ Президента України від 23 грудня 2002 року № 1198/2002 «Про присвоєння О.Синянському дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу»

[4] Доля резидента Олега Синянського // [[Коментарі]], 18.10.2004. Архів оригіналу за 22.02.2014. Процитовано 12.02.2014.

[1]

[2]

[3]

[4]