Синиця чорночуба

? Синиця чорночуба
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Синицеві (Paridae) Рід: Американська синиця (Baeolophus) Вид: Синиця чорночуба
Біноміальна назва
Baeolophus atricristatus Cassin, 1850
Ареал виду
Підвиди
B. a. paloduro Stevenson, JO, 1940 B. a. sennetti Ridgway, 1904 B. a. atricristatus (Cassin, 1850)
Посилання
Вікісховище: Baeolophus atricristatus Віківиди: Baeolophus atricristatus ITIS: 558842 МСОП: 22711989 NCBI: 279958

Синиця чорночуба[2] (Baeolophus atricristatus) — вид горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae). Мешкає в США і Мексиці. Раніше вважався підвидом гострочубої синиці.

Опис

Довжина птаха становить 14-15 см, причому третина довжини припадає на хвіст. Верхня частина тіла сіра, нижня частина тіла білувата, боки рудуваті. У самців довгий, чорний чуб, у самиць він менший і дещо світліший.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:[3]

• B. a. paloduro Stevenson, JO, 1940 — північний і південно-західний Техас, південно-західна Оклахома, північна Мексика;
• B. a. sennetti Ridgway, 1904 — центральний і південний Техас;
• B. a. atricristatus (Cassin, 1850) — долина Ріо-Гранде, північно-східна Мексика.

Поширення і екологія

Чорночубі синиці мешкають в Техасі, Оклахомі і північній Мексиці. Бродячі птахи трапляються на північ до Сент-Луїса. Чорночубі синиці живуть в дубових і мішаних лісах, спостерігаються на висоті до 2300 м над рівнем моря.

Поведінка

Чорночубі синиці живляться безхребетними, а також дрібними горіхами і ягодами. Гніздяться в дуплах, на висоті до 7 м над землею. Сезон розмноження триває з лютого по червень. В кладці 5-6 яєць, інкубаційний період триває 12-14 днів. Пташенята покидають гніздо на 15-16 день.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Baeolophus atricristatus. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Waxwings and their allies, tits & penduline tits. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 21 жовтня 2021.

Посилання

• Black-crested titmouse photos [Архівовано 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.]