Синицький Микола Миколайович

Синицький Микола Миколайович
Народився10 лютого 1905(1905-02-10)
с. Зима Іркутської області (Росія)
Помер1987(1987)
Киів
Країна Російська імперія →
 УРСР
Діяльністьентомолог
Alma materКиївський інститут народної освіти
Галузьентомологія
ЗакладІнститут зоології АН УРСР, Українська сільськогосподарська академія
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор біологічних наук
Відомий завдяки:вивченню фізіології комах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Синицький.

Мико́ла Микола́йович Сини́цький (1905—1987) — радянський український ентомолог, фахівець із фізіології метеликів-шовкопрядів, професор, завідувач кафедри Української сільськогосподарської академії (зараз НУБіП).

Біографія

М. М. Синицький народився у 1905 році у селищі (зараз місто) Зима в Іркутській області Росії. Його батьки були переселенцями. Хлопець одержав середню освіту у школі (1922) і поступив (1924) на агробіологічний факультет Київського інституту народної освіти (Київський університет). Згодом він працював доцентом Київської вищої комуністичної сільськогосподарської школи (1932—1933), завідувачем кафедри зоології і дарвінізму Київського ветеринарного інституту (1934—1941). В останньому він працював до початку війни, а потім в евакуації і після повернення ветеринарного інституту до Києва[1] .

Захистивши кандидатську дисертацію у Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова, він працював старшим науковим співробітником відділу експериментальної морфології Інституту зоології АН УРСР (1945—1948).

З 1948 року був завідувачем відділу акліматизації та селекції Інституту зоології, очолював групу що займалася питаннями розведення шовкопряду.[2][3]

У 1957 році Микола Миколайович захистив докторську дисертацію і в 1959 році одержав звання професора. З 1965 і до 1980 року він працював завідувачем кафедри загальної ентомології і зоології Української сільськогосподарській академії (теперішнього НУБіПУ)[1] .

1987 року М. М. Синицький помер.

Наукова та науково-педагогічна діяльність

Основний напрямок науково-дослідної роботи М. М. Синицького — вивчення фізіології та екології китайського дубового шовкопряду. У 1950-ї роки цей вид вважався перспективним для акліматизації на Поліссі для розведення для добування натурального шовку. Групою дослідників, очолюваною М. Синицьким вдалося вивести придатну для практичного розведення у господарствах породу цих шовкопрядів — Поліський тасар. Розробка одержала схвалення Мінсільгоспу СРСР[1].

То були лихі для радянської науки роки, коли у біології панувала лисенківщина. Микола Миколайович не підтроимував невігластво «народного академіка», хоча і не наважувався на активну протидію йому. Як згадує видатний український генетик С. М. Гершензон, він у ті роки опинився «відлученим» від генетики і працював у складі групи М. М. Синицького. Гершензон обрав предметом своїх досліджень вірусні хвороби шовкопряда і під цим «прикриттям» продовжував генетичні дослідження. Його начальник М. Синицький не заперечував[4] .

М. М. Синицький є автором двох монографій та численних інших наукових публікацій — статей, коротких повідомлень, методичних рекомендацій тощо. Результати досліджень він неодноразово доповідав на наукових зібраннях різного рівня. Як керівник і виконавець творчих груп він є співавтором патентів[5].

Під керівництвом вченого його учні підготували низку кандидатських дисертацій.

Основні праці

  • Агровказівки по вигодовуванню дубового шовкопряда в колгоспах Української РСР— К.: М-во сіл. госп-ва УРСР, 1949. [У співавторстві з П. О. Ситько, С. М. Гершензоном, К. В. Карлашем].
  • Опыт разработки новых методов и приемов разведения дубового шелкопряда и их внедрение в полесских районах Украинской ССР. — К.: Издательство АН УССР, 1953 . — 106 с. [У співавторстві з П. О. Ситько, С. М. Гершензоном, К. В. Карлашем].
  • Разведение дубового шелкопряда. — К. : Издательство АН УССР, 1952. — 180 с. [У співавторстві з П. О. Ситько, С. М. Гершензоном, К. В. Карлашем].
  • Динамика жирового обмена у куколок тутового, дубового и непарного шелкопрядов в различных экологических условиях // Вестник зоологии, 1968, № 4, с. 51–55. [У співавторстві з І. М. Кіреєвою].
  • Динамика содержания белка и свободных аминокислот в гемолимфе рабочих особей медоносных пчел. — В кн.. ХХШ Между нар. конгресс по пчеловодству. Изд. Апимондии, 1971, с. 361—364. [У співавторстві з І. В. Левченко].
  • Применение фитонцидов с целью повышения хозяйственно-ценных свойств тутового шелкопряда // Труды сельскохозяйственного института, 1972, т. 84, с.199-203. [У співавторстві з М. Лисенко і А. Гурєвим].
  • Биотехнологический анализ коконов дубового шелкопряда Полесский тассар // Пути повышения лесного шелководства: Сб. науч. тр. УСХА. — К., 1985, с. 4–11. [У співавторстві з М. Лисенко].

Примітки

  1. ↑ а б в Наукова школа ентомологічної фізіології — https://nubip.edu.ua/node/12660 [Архівовано 7 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Історія Національної академії наук України. 1946—1950 : Частина 2. Додатки [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] / НАН України. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т архівознавства, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Ред. кол.: О. С. Онищенко (голов. ред.) та ін.; Упоряд.: Л. М. Яременко, С. В. Старовойт, О. М. Березовський, В. А. Кучмаренко. — К.: НБУВ, 2008. — 716 c.
  3. ↑ Історія Національної академії наук України, 1951—1955: Частина 2. Київ: НБУВ, 2012. 913 с.
  4. ↑ С. М. Гершензон. Тропою генетики — http://www.izan.kiev.ua/gersh-ex.htm [Архівовано 31 травня 2016 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Дивись, наприклад, http://patents.su/3-638315-stimulyator-produktivnosti-tutovogo-i-dubovogo-shelkopryadov.html [Архівовано 13 липня 2017 у Wayback Machine.]; http://patents.su/2-531523-stimulyator-povysheniya-produkttivnosti-tutovogo-shelkopryada.html [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.]; http://www.findpatent.ru/patent/53/531524.html [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]