|
Сильвестр Гулевич-Воютинський
Сильвестр Гулевич-Воютинський гербу Новина (? — 31 травня 1645) — руський волинський шляхтич, урядник, православний релігійний діяч. Перемишльський та Самбірський єпископ у 1635–1637 й 1641–1643 роках. Представник роду Гулевичів. Засновник і перший ігумен Білостоцького монастиря. ЖиттєписПоходив із заможної шляхетської родини Луцької землі, перед 1632 роком був тут писарем. Через тодішню політичну ситуацію став релігійним діячем після затвердження королем Владиславом IV Вазою в листопаді 1632 року. За нею відновлювали Перемишльську православну єпархію, до якої мали належати три монастирі православних василіян: Святого Спаса — у Спасові, святого Онуфрія — у Лаврові, у Смольниці, яким керував унійний єпископ Атанасій Крупецький. Прихильники унії, підтримувані римо-католиками, не хотіли віддавати останнього. Король спочатку призначив владикою Івана Романовича Попеля, який був заслабким для виконання обов'язків. Тоді запропонували кандидатуру С. Гулевича-Воютинського, І. Попель отримав 3000 злотих відступних. Свячення отримав невдовзі після призначення (номінації). З метою повернення наданих королем монастирів біля Зелених свят 1636 року організував їх облогу за допомогою бл. 10000 вояків. Було вбито брата А. Крупецького, якому життя врятував сам С. Гулевич-Воютинський. А. Крупецький подав позов на дії православних (на С. Г.-Воютицького та учасників подій було видано кількадесят інфамій), потім отримав вироком суду повернення монастирів, що відмовився зробити Сильвестр Гулевич-Воютинський, використовуючи збройний опір. 1639 року замість Спаського монастиря (поблизу Старого Самбора) йому офірували інші маєтності, але не передали права власності на них. Питання розглянув сейм 1641 року, з С. Гулевича-Воютинського зняли інфамію, монастир Святого Спаса передали греко-католицьким ченцям-василіанам, по його смерті православну єпархію мали скасувати, юрисдикцію православних монастирів мав отримати архимандрит Лаврова, що не задовольнило парафіян. 24 квітня 1650 року Перемишльським та Самбірським єпископом став Антоній Винницький. Див. такожДжерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
