У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сибіряков.
Олена Олександрівна Сибірякова (21 вересня1972, Київ) — український фахівець в царині суспільних комунікацій і медіатехнологій, кандидат історичних наук[1]. Керуючий партнер Групи компаній «Рост»[2].
Кандидат історичних наук, в кінці 90-х рр. захистила кандидатську дисертацію «Відеокомунікація в структурі сучасної культури: еволюція впливу на людину» за спеціальністю історія і теорія культури[4].
Професійна діяльність
Робота у сфері суспільних комунікацій
Починала свою кар'єру журналістом на телеканалі 1+1.
1998 р. — теперішній час — засновниця і керуючий партнер Групи компаній «Рост».
Профіль діяльності: комунікації у сфері IT технологій, FMCG, побутової техніки, фармацевтики і косметики, виробництва і маркетингу будівельних матеріалів[8].
2010 р. — теперішній час — заснування Фонду якісної політики, керівник програм фонду[9].
Член Chartered Institute of Public Relations «CIPR» — професійній Асоціації PR-фахівців в Європі з освіти у сфері комунікацій, входить до складу Громадської Організації "Український Клуб «Aspen»[11].
Входить до числа експертів Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентська республіка»[12].
Розробка медіатехнологій
2008 р. — теперішній час — керівництво розробкою і реалізацією інноваційної платформи SINCE (Synchronous INstrumental Center)[5],[13],[14],[15],[15],[16].
Платформа дозволяє необмеженій кількості користувачів з усього світу і всіх типів пристроїв (мобільний, планшет, ноутбук), в режимі реального часу дивитися, оцінювати і обмінюватися своїми емоціями та думками з приводу мультимедіаданих[16],[17].
За словами Олени Сибіряковой, SINCE може конкурувати з провідними міжнародними сервісами оцінки медіа- і відеоконтенту та має унікальні можливості (необмежене число підключень й легка інтеграція з телебаченням)[19],[20].
«Траєкторія Події» (2006 р.)[22],[23],[24]. Це збірка притч і новел. Їх можна об'єднати однією фразою — усі вони про мандри вигадані і реальні.
«Україна. Точка G» (2012 р.)[25]. За словами автора: "Книга, звичайно ж, і про вибори, про те, як заробити мільйон, і про людей професії, якої вже немає[26].
Книга викликала неоднозначні реакції серед літературних критиків і широкої читацької публіки[27],[28],[29].
Веде авторські колонки:
«Траєкторія Олени Сибіряковой», про особливості українських політтехнологій на ресурсі «Рекламастер»[30]
Від представників української преси Олена Сибірякова отримала прізвисько «єдина в Україні жінка-політтехнолог»[40],[41].
Висунула тезу про «кінець політтехнологій в Україні» в 10-ті роки XXI століття, оскільки політтехнологи перестали бути носіями ексклюзивного знання[42].
Вважає, що можливо зробити темношкіру людину президентом України[43].
