Селянська республіка

Гасло рюстрінгенських фризів: «Краще померти ніж бути рабом!»

Селя́нська респу́бліка (нім. Bauernrepublik) — у всесвітній історії республіка, створена селянами або простолюдом. У вузькому значенні — різновид середньовічної або ранньомодерної держави республіканського типу, якою керують особи незнатного походження; альтернативний проект тогочасним державам, якими керувала шляхта (королівство, герцогство, князівство, графство тощо) або духовенство (єпископство, абатство тощо). Праобраз громадянського суспільства модерної доби. Формувалися у землях, де були слабо розвинені феодальні відносини і кріпацтво (Фризія, Північна Німеччина, Скандинавія). Поставали у важкодоступній місцевості: віддалених островах, болотах, гірських долинах тощо. Серед відомих історичних селянських республік — Дітмарш, Штадланд, Рюстрінген тощо. В українській історіографії «селянськими республіками» інколи називають козацькі союзи раннього модерну, а також повстанські республіки початку ХХ ст. на теренах України (Холодноярська республіка) тощо. У комуністичній та радянській історіографії «робітничо-селянськими республіками» називають тоталітарні держави, утворені комуністичними або ліворадикальними екстремістськими рухами.

За країною

Німеччина

Україна

Бібліографія

  • Schmeyers, J. Die letzten freien Friesen zwischen Weser und Ems: Die Geschichte Butjadingens und Stadlands bis zur Schlacht an der Hartwarder Schanze. Lemwerder: Stedinger Verlag, 2006.
  • Герасименко, О. В. Спроба створення «селянських республік» на Слобожанщині у роки першої революції 1905-1907 рр. // Український селянин. Черкаси, 2017, Вип. 17, С. 29—33. [1]
  • Корновенко, С. В. Селянські республіки початку ХХ століття як вияв селянської революційності в Україні // Український селянин. Черкаси, 2017, Вип. 18. [2]
  • Котляр, Ю. В. Селянські республіки Наддніпрянської України: до питання класифікації // Історичний архів. 2017, Вип. 18, С. 64—69. [3]
  • Магась, В. О. «Селянська республіка» на Сумщині в роки Першої російської революції // Інтелігенція і влада. 2008, Вип. 11, С. 44-53. [4]

Посилання