Секстіл Пушкаріу

Секстіл Пушкаріу
рум. Sextil Puşcariu
Народився	4 січня 1877(1877-01-04)[1][2][3]  Брашов, Румунія[1]
Помер	5 травня 1948(1948-05-05)[1][2]  (71 рік) Бран, Брашов, Румунія[1]
Поховання	Брашов[4]
Країна	Румунія   Австро-Угорщина
Діяльність	лексикограф, політик, філолог, історик, соціолог, автор щоденника, історик літератури, викладач університету, літературний критик, мовознавець, романіст
Alma mater	Лейпцизький університет (1899)[5]  Паризький літературний факультет^d  Віденський університет (1904)[5]
Заклад	HU Berlin  Віденський університет  Клузький університет  ЧНУ імені Юрія Федьковича  Glasul Bucovinei^d[5]
Членство	Прусська академія наук  Румунська академія  Саксонська академія наук
Партія	консерватизм
Війна	Перша світова війна
Роботи у Вікіджерелах  Секстіл Пушкаріу у Вікісховищі

Рідний будинок Пушкаріу у Брашові

Пушкаріу Секстіл (рум. Sextil Pușcariu; 4 січня 1877, Брашов — 5 травня 1948, Бран, похований у Брашові) — румунський лінгвіст, літературний критик.

Життєпис

Секстіл Пушкаріу народився 4 січня 1877 році у Брашові (Трансільванія). Навчався у гімназії. Вищу освіту отримав у Лейпцизькому (1895—1899), Паризькому (1899—1901), Віденському (1901—1905) університетах, де у 1904 році захистив докторську дисертацію.

У 1906 році призначений професором румунської мови та літератури Чернівецького університету, у 1918 році — деканом філософського факультету. У 1914 році обраний членом Румунської Академії наук, у 1919 році — ректором Клузького університету. Ініціатор створення Румунського інституту лінгвістики (Музей румунської мови), який очолював до кінця свого життя.

Наукова діяльність

У 1931 році читав курси у 8 містах Франції. Його наукові дослідження охоплювали найрізноманітніші аспекти філології та лінгвістики. Найбільш відомі праці:

• Історія румунської літератури. Стародавня епоха (1930);
• Румунська антологія (1938);
• Румунська мова. Загальний огляд (1940);
• Брашов інших часів (1943);
• Румунська мова (1945);
• Спомини (1978).

Громадська діяльність

Студенти на заняттях в Університеті румунської мови

Обирався до складу «Товариства румунської культури та літератури на Буковині». У 1922—1926 роках був офіційним делегатом румунського уряду в Лізі Націй. У 1928 році призначений членом Ордену Румунської Корони в ранзі Великого Офіцера.

Був ініціатором створення та керівником ряду публіцистичних видань:

• «Glasul Bucovinei» (1918—1940) («Голос Буковини»);
• «Cultura» (1924) («Культура»);
• «Dacoromania» (1920—1948);
• «Drumul Nou» (1931) («Новий шлях»).

Помер 5 травня 1948 році у селі Бран, похований у рідному місті Брашові.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119120348 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
   d:Track:Q1264934d:Track:Q429032d:Track:Q18446d:Track:Q1789619
4. https://www.welcometoromania.ro/Brasov/Brasov_Biserica_Groaveri_r.htm
5. http://www.bibliotecadeva.eu/periodice/romlit/1977/01/romania_literara_1977_01_1.pdf

Джерела

• Пушкаріу Секстіл // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / М. А. Богайчук. — Чернівці, 2005. — С. 224. — ISBN 966-8500-64-4.
• Секстіл Пушкаріу // Пам'ятаймо! (Знаменні та пам'ятні дати Буковини в 2007 р.): бібліографічний покажчик / автори-укладачі О. О. Гаврилюк, Ю. В. Боганюк. — Чернівці: Зелена Буковина, 2006. — С. 14—15. — ISBN 966-8410-44-0.
• Кафедра румунської та класичної філології: [з 1909 до 1919 р. кафедрою завідував Секстіл Пушкаріу (1877—1948)] // Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Імена славних сучасників: довідково-біографічне видання // автори-упорядники Н. Струк, О. Матвійчук. — Київ: Світ Успіху, 2005. — С. 145. — ISBN 966-8352-08-4.