Севрюково (Орловська область)

Севрюково
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації
Код ЗКАТУ: 54236837008
Код ЗКТМО: 54636437131
Основні дані
Поштовий індекс 303015 Редагувати інформацію у Вікіданих
Географічні координати: 53°09′17″ пн. ш. 36°53′34″ сх. д. / 53.154691° пн. ш. 36.89277° сх. д. / 53.154691; 36.89277 Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Севрюково (Росія)
Севрюково
Севрюково

Мапа

Севрюково — село в складі Черемошенського сільського поселення Мценського району Орловської області Росії. До утворення Мценського району входила до складу Новосільського повіту Тульської губернії.

Географія

Село розташована на рівнинній місцевості на Севрюковому верху (яру) в 3 км від автодороги Новосіль — Мценськ, в 4 км від сільського адміністративного центру села Черемошни.

Назва

Назву отримано за прізвищем власників Севрюкових, відомих з XVI століття. Севрюки — служиві люди станичної служби на Сіверщині — сучасній межі між Україною та Росією. Швидше за все хтось із них отримав наділ на новосільській землі[1].

Історія

Згадується в ДКНУ (дозорної книзі Новосільського повіту) за 1615 рік як село Севрюково: «За Микифором за Матвєєвим сином Махова вотчина по жалуваній грамоті царя Василія за підписом дяка Микалая Новокщенова 1610 році липня у 20-те, що йому дано в вотчину за московське облогове сидіння … село Севрюково, що був починок, на Севрюковому верху». Село відносилося до приходу церкви страстотерпця Христового Георгія села Субочева.

У 1859 році в Севрюковому було 38 селянських дворів, в 1915 році — 6 дворів, в 1926 — 74. Село складалася з двох поселень і мало назви Севрюково 1-е і 2-е, які в 1963 році були об'єднані в одне. За відомостями за 1926 рік в селі була школа 1-го ступеня і пункт ліквідації неписьменності.

Після революції був утворений колгосп імені Райкому[2][3].

В 2018 році в селі проживало 12 людей[4].

Населення

Динаміка населення за роками:

Роки 1859 1915 1926 2000 2010 2018
Населення 390[5] 90[6] 455 30 19[7] 12



Примітки

  1. ↑ Майорова Т. В., Полухин О. В. Историко-топонимический словарь Новосильского уезда Тульской губернии. — Тула : ООО «Борус-Принт», 2014. — С. 103, 104. — 148 с. — ISBN 978-5-905154-18-8.
  2. ↑ Сычёв Н. В. Новосильско-Одоевское княжество. — М., 2016. — С. 431. — 536 с. — ISBN Книжный магазин «Русская деревня».
  3. ↑ Саран А. Ю. Орловские деревни. Реконструкция исторического состава. 1566—2014. В 4-х томах: монография. — Орёл : ФГБОУ ВО Орловский ГАУ, 2015. — Т. 4. Работьково—Яшное. — С. 119. — 539 с. — ISBN 978-5-93382-263-9, 978-5-93382-267-7.
  4. ↑ Забытые богом: жители Севрюково рассказали о своей жизни. Рамблер/новости (ru-RU) . Процитовано 11 лютого 2018. 
  5. ↑ Левшин В. Списки населённых мест Российской империи по сведениям 1859—1862 гг. Тульская губерния / под ред. Е. Огородникова. — СПб. : Центральный статистический комитет МВД, 1862.
  6. ↑ Антонов Д. Н. Справочник «Новый Кеппен». Приходы Тульской епархии (по данным клировых ведомостей, 1915—1916 гг.) : [арх. 2 листопада 2005]. — Институт «Открытое общество», 2001.
  7. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. 7. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов Орловской области [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]. Проверено 1 февраля 2014. 1 февраля 2014 года.