Світ (тижневик)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Світ (значення).
Світ

 Редагувати інформацію у Вікіданих


Перша сторінка газети «Свѣтъ» (Світ) від 5 листопада 1870 року
Країна  Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Видавець Товариство св. Василя Великого Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано 13 липня 1867 Редагувати інформацію у Вікіданих
Головний редактор Сабов Кирило Редагувати інформацію у Вікіданих і Кімак Віктор Федоровичd Редагувати інформацію у Вікіданих
Припинення публікацій 1871 Редагувати інформацію у Вікіданих
Головний офіс Ужгород Редагувати інформацію у Вікіданих

«Свѣтъ» («Світ») — ужгородський тижневик, офіційний орган літературного «Общества св. Василія Великого», діяльність якого поширювалася на Мукачівську і Пряшівську греко-католицькій єпархії. Виходив друком у 1867—1871 рр[1].

Загальна інформація

Редакторами цього друкованого органу були Юрій Ігнатко, о. Кирило Сабов, Віктор Кимак та о. Віктор Ґебей.

Перше число видання вийшло під датою 13 липня 1867 р. Отець Августин Волошин у своїх «Споминах» відзначав:

«„Світ“ виходив кожного тижня (у четвер). Подавав статті реліґійного, історичного, етноґрафічного і господарського напрямку, кореспонденції, оповідання, новості і пр. Оповідання по більшій части не були ориґінальні, но передруковалися із великоруської літератури, від Пушкіна, Тургенєва, Гоголя і пр.»[2]

Із тижневиком «Свѣтъ/Світ» співпрацювали тогочасні відомі діячі Петро Азарій, Ник. Валковський, Віктор Ґебей, Іван Дешко, Адольф Добрянський, Корнелій Злоцький, Анатолій Кралицький, Олександр Митрак, Іван Мондок, Олександр Павлович, Андрій Попович, Михайло Попрадов, Іван Раковський, Ігнатій Рошкович, Йосиф Рубій, Іван Сильвай, Степан Ханат[2]. 1868 року газета отримала одноразовий переказ розміром 100 гульденів від російських слов'янських комітетів за посередництва священника російського посольства у Відні Михайла Раєвського. Згідно з листом Раєвського до професора Ніла Попова(інші мови), «Свѣтъ» планувався як російська політична газета в Угорщині. Утім, надалі видання з російської сторони не фінансувалося через те, що не виправдало її очікування[3][4].

Мовою видання, за словами Волошина, була «мішанина церковщини і великорущини з дуже малим примішаньом народного язика»[2].

Доля видання

Через послідовну опозиційну позицію тижневика до намагань мукачівського єпископа Стефана Панковича (1867—1874) мадяризувати вірних і латинізувати східний обряд, цей ієрарх заборонив священикам передплачувати «Свѣтъ». Стефан Панкович, користуючись тим, що «Общество св. Василія Великого» діяло під опікою Церкви, усунув його керівництво, призначивши лояльних собі адміністраторів. Їхніми стараннями видання тижневика припинилося — останнє число вийшло 14(26) січня 1871 р. Натомість 9 лютого 1871 р. почали видавати «Новый Свѣт», але цей часопис не мав успіху і припинив існування у жовтні 1872 року[1].

Примітки

  1. ↑ а б Пекар, Атанасій (1997). Нариси історії Церкви Закарпаття (Українська) . Т. 2. Рим, Львів: Місіонер. с. 216—217. ISBN 9667086267.
  2. ↑ а б в Спомини. Авґустин Волошин. Вибрані твори. litopys.org.ua. Процитовано 27 вересня 2017.
  3. ↑ Анна Вероніка Вендланд. Русофіли Галичини. Українські консерватори між Австрією та Росією, 1848—1915] / Переклала з німецької Христина Назаркевич. — Львів : Літопис, 2015. — С. 474.
  4. ↑ Середа О. Епізод із історії поширення російських панславістських ідей у Габсбурзькій монархії (1868 рік) // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Львів, 2002. — Вип. 37. — Част. 2. — С. 113.