|
Свєтлов Олександр Якович
Олександр Якович Свєтлов (28 жовтня 1931, Харків — 13 жовтня 1999, Київ) — український правознавець, науковець. Доктор юридичних наук (1981), професор (1985). Заслужений діяч науки і техніки України (1999). Вперше науково обґрунтував розмежування службової недбалості, досліджував проблеми кримінальної відповідальності за службові злочини. Понад 35 років — науковий співробітник Інституту держави і права АН УРСР (1963—1999), з яких 21 рік — завідувач відділу кримінально-правових і кримінологічних проблем. Автор близько 150 наукових робіт, співавтор проєкту Кримінального кодексу України[1]. ЖиттєписНародився 28 жовтня 1931 року в Харкові в родині службовця. У 1953 році з відзнакою закінчив Харківський юридичний інститут імені Л. М. Кагановича. Відтоді ж — співробітник органів прокуратури Дніпропетровської області, пройшов шлях від помічника прокурора до начальника відділу[2]. З 1963 року — у Києві. Після закінчення аспірантури обійняв посаду молодшого наукового співробітника Інституту держави і права АН УРСР (ІДП). У 1967 році здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук, захистивши дисертацію на тему «Уголовная ответственность за злоупотребление властью или служебным положением: на материалах УССР»[3]. З 1970 року — член науково-консультативної ради при Верховному Суді УРСР. З 1974 по 1991 роки — член Комісії у справах неповнолітніх при Раді Міністрів УРСР[1]. З 1978 року — завідувач відділу кримінально-правових і кримінологічних проблем ІДП. Під керівництвом Олександра Свєтлова співробітники відділу досліджували проблему профілактики злочинності неповнолітніх, вплив пияцтва та алкоголізму на злочинність. У 1990-х роках, під час становлення правової системи незалежної України, за участі науковців відділу здійснене реформування низки її аспектів[4].  У 1981 році здобув науковий ступінь доктора юридичних наук, захистивши дисертацію на тему «Теоретические проблемы уголовной ответственности за должностные преступления». Через чотири роки затверджений у вченому званні професора[3]. З 1993 по 1994 роки — член Координаційного комітету по боротьбі зі злочинністю та корупцією при Президентові України. У 1994 році обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України[1]. За декілька місяців до смерті нагороджений званням «Заслужений діяч науки і техніки України». Помер за два тижні до 68-го дня народження 13 жовтня 1999 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′0.38″ пн. ш. 30°30′6.13″ сх. д. / 50.4167722° пн. ш. 30.5017028° сх. д.). Наукова діяльністьВперше науково обґрунтував розмежування службової недбалості, досліджував проблеми кримінальної відповідальності за службові злочини. Результати досліджень Олександра Свєтлова були відображені у постановах Пленуму Верховного Суду УРСР. За своє життя виступив автором близько 150 наукових робіт[3]. Науковий керівник та консультант близько 15 докторів та кандидатів наук. Серед учнів Олександра Свєтлова — правознавці Олександр Костенко, Микола Сірий, Володимир Мисливий тощо. В останні роки життя розробляв проєкт Кримінального кодексу України. Завдяки науковим здобуткам Олександра Свєтлова, до Кримінального кодексу були вписані статті 137 «Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей» та 140 «Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником»[3]. Науковий доробок (частковий)
Примітки |
||||||||||||||||||||||||||||||
