Сарикамиська западина

Сарикамиська западина
Країна  Туркменістан Редагувати інформацію у Вікіданих і  Узбекистан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота над рівнем моря 2 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа

41°50′00″ пн. ш. 57°30′00″ сх. д. / 41.833333333333° пн. ш. 57.5° сх. д. / 41.833333333333; 57.5

Сарикамиська западина — западина на півночі Туркменістану, північна межа пустелі Каракуми.

Географія

Довжина западини близько 150 км, ширина близько 90 км[2]. Дно, за різними джерелами, на 30-40 метрів нижче рівню моря[3][4]. Є пласкою чашою овальної форми, вкрита солончаками та дрібнозернистими пісками. В центральній частині западини розташоване Сарикамиське озеро.

Історія

Западина періодично приймала води річки Аму-Дар'я, перетворюючись на озеро, при зміні її русла в бік Аральського моря озеро пересихало. Озером западина була наприкінці неогену, у верхньочетвертинний час, та в 14-16 сторіччях нашої ери[5]. Останній раз води Аму-Дар'ї досягли западини влітку 1878 року[6]. В 1971 році в озеро проривались води Аму-Дар'ї по руслу водогону Дар'ялик[5], при цьому в котловині виникло озеро. Зараз озеро підживлюється дренажними водами через колектори Дар'ялик та Озерний, води надходять із зрошуваних земель на лівобережжі Аму-Дар'ї[6].

Через заповнення Туркменського озера через Дар'яликський та Озерний колектори, які зараз живлять Сарикамиське озеро, значна частина води не потрапить в Сарикамиське озеро[7], що може призвести до зниження його рівня та підвищення мінералізації.

Походження назви

Назва «Сарикамиш» на тюркських мовах означає «жовтий комиш».

Джерела

  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Сарыкамышская впадина
  3. Большой энциклопедический словарь. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Большая Российская энциклопедия; СПб.: Норинт, 2000. ISBN 5771100048
  4. Словарь современных географических названий. — Екатеринбург: У-Фактория. Под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. 2006.
  5. а б БСЭ
  6. а б Сарыкамыш Словарь современных географических названий[недоступне посилання з липня 2019]
  7. Самосозидание. Инфо. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 9 лютого 2013. [Архівовано 2012-07-14 у Archive.is]