Самуель Лонгфілд
Самуель Монтіфор Лонгфілд (англ. Samuel Mountifort Longfield), 1802, Ірландія — 21 листопада 1884, Дублін, Ірландія) — ірландський економіст та суддя; перший професор політичної економії в Триніті коледжі, що знаходиться в Дубліні. БіографіяСамуель Лонгфілд народився в 1802 році і був сином вікарія з графства Корк, Ірландія. Навчався в Триніті коледжі в Дубліні й закінчив його в 1823 році. Упродовж своєї кар'єри Лонгфілд працював юристом та професором права в Триніті коледжі (1834 р.) Пізніше — суддею Ірландського земельного маєтку. Він став членом ірландської таємної ради в 1867 році й сприяв розробленню законопроєктів щодо Ірландії, які запропонували адміністрації Вільяма Гладстона. Був представником австрійської школи та маржиналізму. Лонгфілд був оптимістичним щодо майбутнього економічного зростання, він вважав, що технічний прогрес у сільському господарстві компенсує наслідки збільшення кількості населення. Такий оптимізм виявився виправданим. Погляди Лонгфілда на міжнародну торгівлю були менш прогресивними, але, очевидно, він розумів важливість взаємного попиту (попит кожної країни на експорт іншої) під час визначення, як умов торгівлі, так і видів товарів, якими торгують країни. Він також писав про грошові питання, схвалюючи підхід до грошового контролю, який був менш жорстким, ніж у валютній школі. Лонгфілд був президентом «Товариства статистичних та соціальних розслідувань» Ірландії з 1863 по 1867 рік, але зробив невеликий внесок у його розвиток. Він підтримував ідею втручання уряду в економічні питання, виступаючи за впровадження пенсій для сліпих і людей похилого віку, державну освіту, медичну допомогу. Сім'яУ 1845 році Лонгфілд одружився з Елізабет Пенелоп, дочкою Ендрю Армстронга.[5] Праці
Найважливішою його роботою з економіки були «Лекції з політичної економії» (англ. Lectures on Political Economy), які було опубліковано в 1834 році. Він виступав проти трудової теорії вартості та розробив теорію граничної продуктивності праці й капіталу. Це було незвичним на той час. Теорію почали знову досліджувати лише після 1900 року. Деякі його ідеї щодо капіталу та процента стали своєрідним теоретичним фундаментом для австрійської економічної школи.[6] Його основні підходи оберталися навколо трудової теорії вартості, аналізу капіталу й теорії розподілу (на основі концепції теорії граничної продуктивності праці й капіталу). Книги
Примітки
Бібліографія
Посилання
|