Самохостинг (веб-сервіси)Самохостинг — це практика запуску та підтримки вебсайту або сервісу на власному вебсервері, замість того, щоб користуватися послугами сторонніх провайдерів. Самостійний хостинг дозволяє користувачам мати більше контролю над своїми даними, конфіденційністю та обчислювальною інфраструктурою, а також потенційно заощаджувати кошти та вдосконалювати навички.[1][2] ІсторіяКонцепція самостійного хостингу сягає 1962 року, коли Харт і Левін з Массачусетського технологічного інституту написали компілятор Lisp на Lisp, тестуючи його в існуючому інтерпретаторі Lisp. Після того, як вони вдосконалили компілятор до такої міри, що він міг компілювати власний вихідний код, він став самостійно розміщуватись.[3] Практика самохостингу веб-сервісів стала більш можливою з розвитком хмарних обчислень і технологій віртуалізації, які дозволили користувачам запускати власні сервери на віддаленому обладнанні або віртуальних машинах. Перша публічна хмарна служба Amazon Web Services (AWS) була запущена у 2006 році, пропонуючи Simple Storage Service (S3) і Elastic Compute Cloud (EC2) як початкові продукти.[4] Веб-сервіси самохостингу стали більш популярними з появою безкоштовного програмного забезпечення та проєктів програмного забезпечення з відкритим кодом, які надають альтернативи різним вебсервісам і додаткам, як зберігання файлів, керування паролями, потокове передавання медіа, домашня автоматизація тощо. Навколо самохостингу також існує чимала спільнота любителів, яка складається з аматорів, технологічних професіоналів та людей, які піклуються про конфіденційність.[2][5] ПеревагиОсь деякі з переваг самохостингу:
НедолікиДеякі з проблем самохостингу:[1][6]
ПрикладиЄ багато прикладів самохостингу служб і програм, які можуть замінити або доповнити веб-сервіси, наприклад:
РесурсиЄ багато ресурсів, доступних для ентузіастів самостійного розміщення, наприклад:
Дивись також
Примітки
|