Самотній чоловік

Самотній чоловік
A Single Man
Жанрдрама
РежисерТом Форд
ПродюсерТом Форд
Ендрю Міано
Роберт Салерно
Кріс Вейтц
СценаристТом Форд
Девід Сірс
Крістофер Ішервуд
На основіA Single Man[d]
У головних
ролях		Колін Ферт
Мур Джуліанн
Метью Ґуд
Ніколас Голт
ОператорЕдуард Ґрау
КомпозиторАбель Корженевскі
МонтажДжоан Собель
Кінокомпанія

Artina Films
Depth of Field

Fade to Black
Дистриб'юторThe Weinstein Company (США)
Вольґа Україна (Україна)
Тривалість99 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік2009
Дата виходу11 грудня 2009 (США)
9 грудня 2010 (Україна)
Кошторис7 млн. $[1]
Касові збори23,313,886 млн. $[2]
IMDbID 1315981
asingleman-movie.com

«Самотній чоловік» (англ. A Single Man) — американський драматичний фільм, сценарій якого є адаптацією однойменного роману Крістофера Ішервуда. Режисером фільму виступив дизайнер одягу Том Форд, причому він став першим режисером, який сам профінансував створення фільму. Головну роль виконав актор Колін Ферт, його герой — Джордж Фальконер, британець, гей, професор англійської літератури в університеті, живе в Південній Каліфорнії у 1962 році. У фільмі зроблено акцент на відтворення деталей і образів шістдесятих років в одязі та архітектурі.

Прем'єра фільму відбулася 11 вересня 2009 року в рамках конкурсної програми 66-го Венеційського кінофестивалю.

Сюжет

Події фільму розгортаються в Лос-Анджелесі 30 листопада 1962, через місяць після Карибської кризи. У фільмі показано історію Джоржа Фальконера, професора середніх років, який шукає сенс свого життя з моменту автокатастрофи, в якій загинув його партнер Джим, і яка сталася 8 місяців тому, до подій, описаних у фільмі. Сім'я Джима відхилила прохання Джорджа бути присутнім на його похороні. Фальконер продовжив своє існування на землі, багато думаючи і присвячуючи час філософії буття. У деякі моменти його не покидає непереборне бажання покинути цей світ і возз'єднатися з коханим, але це йому не вдається через ряд причин. У процесі занурення в себе професору трапляються цікаві особистості, які допомагають йому знайти відповіді на багато питань. Молодий жиголо, який трапився Джорджеві біля крамниці, пропонує втіхи за гроші, однак Джордж не погоджується. У цей же період Джордж приймає ненав'язливі залицяння молодого студента Кенні, який активно шукає причини для зустрічі. У кінцевому підсумку Джордж приходить до висновку, що життя не закінчилося і є людина, заради якої варто жити. Цією людиною став Кенні. Однак, доля склалася інакше.

У головних ролях

Нагороди

Фільм був номінований на премію «Золотий лев» на 66-му Венеційському кінофестивалі і Колін Ферт отримав Кубок Волпі (Coppa Volpi) за найкращу чоловічу роль. Колін Ферт також був номінантом на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль на 82-й церемоній вручення премії «Оскар» і лауреатом на 63-й церемонії вручення нагород премії «BAFTA»[3]. Також фільм був номінований на здобуття премії «BAFTA» за найкращий дизайн костюмів.

Рік Премія Категорія Номінант Результат
2009 «Венеційський кінофестиваль» Найкращий фільм «Самотній чоловік» Номінація
Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль Колін Ферт Перемога
2010 «Золотий глобус» Найкраща чоловіча роль (драма) Колін Ферт Номінація
Найкраща жіноча роль другого плану Джуліанна Мур Номінація
Найкраща музика до фільму Абель Корженьовскі Номінація
«BAFTA»[4] Найкращий дизайн костюмів Еріанн Філліпс Номінація
Найкраща чоловіча роль Колін Ферт Перемога
«Оскар» Найкраща чоловіча роль Колін Ферт Номінація
«AFI Awards» Фільм року Ендрю Міано, Кріс Вейтц, Роберт Салерно та Том Форд Перемога

Цікаві факти

Знімальна група картини на 66-му Венеціанському кінофестивалі
  • Будинок, в якому живе головний герой, був побудований в 1949 році іменитим американським архітектором, чиї творіння й раніше неодноразово служили місцем дії голлівудських фільмів
  • Фільм був знятий за 21 день.
  • Це перший фільм, який режисер Кріс Вейтц продюсував без свого брата, Пола Вейтца.
  • Том Форд розповів у інтерв'ю, що роль Кенні спочатку була віддана відомішому акторові (за чутками Джемі Беллу), але той без пояснень не прийшов на примірку за 5 днів до початку знімання. Тоді Форд згадав про Ніколаса Голта, який справив на нього враження на прослуховуванні.
  • Невелику роль у «Самотньому чоловікові» зіграв відома іспанська модель і протеже Тома Форда Джон Кортахарена, виступивши в образі молодого гея, що займається проституцією, з яким знайомиться герой Коліна Ферта.
  • Голос чоловіка, який дзвонить Джорджу на початку фільму, належить зірці серіалу «Божевільні» Джону Гемму.
  • Роль Джорджа спочатку запропонували Коліну Ферту, але через розбіжність графіків він відмовився. Через низку причин знімання «Самотнього чоловіка» було порушено, і тоді вже Ферт зміг взяти участь у проєкті.
  • В камео виступив художник-портретист Дон Бакарді, коханець автора роману, за яким знято фільм, Крістофера Ішервуд. Він зіграв співробітника англійського департаменту, в цій сцені на Бакарді червоні шкарпетки, які належали колись Ішервуд.
  • На одну з ролей прослуховувалась Вікторія Сільвстедт.
  • У романі Крістофера Ішервуда відомо тільки ім'я головного героя, Джордж. З оригінального сценарію фільму ми дізнаємося, що його повне ім'я, Джордж Карлайл Фальконер. Карлайл — друге ім'я Тома Форда, Фальконер — прізвище першого коханця Тома Форда, ілюстратора Яна Фальконер, а також назва марки сонцезахисних окулярів, що випускаються компанією Тома Форда.

Примітки

  1. ↑ Anne Thompson, "Sixteen Questions for A Single Man’s Tom Ford" [Архівовано 28 січня 2010 у Wayback Machine.], indiewire, November 20, 2009
  2. ↑ A Single Man (2009). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 20 квітня 2012. Процитовано 21 червня 2010.
  3. ↑ Film Awards Winners. The official winners and nominees of the Orange British Academy Film Awards in 2010. (англійською) . British Academy of Film and Television Arts. Архів оригіналу за 5 квітня 2012. Процитовано 8 квітня 2010. [Архівовано 2012-01-09 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Film Awards Winners. The official winners and nominees of the Orange British Academy Film Awards in 2010. (англ.). British Academy of Film and Television Arts. Архів оригіналу за 5 квітня 2012. Процитовано 8 квітня 2010. [Архівовано 2012-01-09 у Wayback Machine.]

Посилання