Салмінов Михайло Федорович

Салмінов Михайло Федорович
рос. Салминов Михаил Фёдорович
Народження1 травня 1898(1898-05-01)
Астрахань
Смерть29 січня 1977(1977-01-29) (78 років)
Москва
ПохованняМосква
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силСухопутні війська
Рід військ танкові війська
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби1918–1954
Звання Генерал-лейтенант
Командування12-й гвардійський танковий корпус
Війни / битвиГромадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»
 Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Салмінов Михайло Федорович (рос. Салминов Михаил Фёдорович; 1 травня 1898(18980501) — 29 січня 1977) — радянський військовик часів Другої світової війни, генерал-лейтенант танкових військ (1949).

Біографія

Народився 1 травня 1898[1] року в місті Астрахань. Росіянин. Член РКП(б) з 1919 року.

У лавах РСЧА з 1918 року. Учасник Громадянської війни в Росії, обіймав посаду командира кавалерійського взводу. У 1922 році закінчив 1-у Московську кавалерійську школу.

З 1923 року — політрук, з 1935 року — командир кавалерійського ескадрону. У 1927 році закінчив кавалерійські курси удосконалення командного складу й повернувся на посаду командира ескадрону.

У 1932 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе й призначений на посаду начальника штабу механізованого полку на Далекому Сході.

З 1937 року — командир танкового батальйону, потім — начальник штабу 2-ї механізованої бригади.

У 1939 році призначений викладачем тактики, а з липня 1940 року — начальник навчального відділу Ленінградських бронетанкових курсів удосконалення командного складу.

З листопада 1940 року — начальник 1-го відділу (бойової підготовки) автобронетанкового управління Ленінградського військового округу, розгорнутого з початком німецько-радянської війни в Ленінградський фронт.

У січні 1942 року призначений заступником начальника управління, а згодом — командуючий бронетанковими і механізованими військами 67-ї армії.

4 серпня 1942 року М. Ф. Салмінову присвоєне військове звання «генерал-майор танкових військ».

З травня 1943 по вересень 1944 року — начальник штабу командуючого бронетанковими і механізованими військами РСЧА.

У 1945 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова.

26 квітня 1945 року генерал-майор танкових військ М. Ф. Салмінов призначений командиром 12-го гвардійського танкового корпусу.

У червні 1945 року звільнений з посади командира 12-го гвардійського танкового корпусу й призначений командиром 12-ї гвардійської танкової дивізії.

З червня 1947 року — начальник штабу 2-ї гвардійської механізованої армії.

11 травня 1949 року М. Ф. Салмінову присвоєне військове звання «генерал-лейтенант танкових військ».

З березня 1949 — на викладацькій роботі у Військовій академії бронетанкових військ: начальник кафедри тактики вищих з'єднань, 1-й заступник начальника академії.

З червня 1952 року — генерал-інспектор бронетанкових і механізованих військ. З травня 1953 року — гененрал-інспектор інспекції танкових військ Головної інспекції Міністерства оборони СРСР.

У вересні 1954 року вийшов у запас. Мешкав у Москві, де й помер у 1977 році.

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна (15.12.1943, 1944), двома орденами Червоного Прапора (1944, 29.05.1945), орденом Червоної Зірки (25.03.1942), медалями[2].

Примітки

  1. ↑ [Командири корпусів Великої Вітчизняної війни(рос.). Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 12 вересня 2014. Командири корпусів Великої Вітчизняної війни(рос.)]
  2. ↑ Наградний лист на сайті «Подвиг народа»(рос.). Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 12 вересня 2014.

Посилання