|
Садиба Павлових (Малижине)
Садиба Павлових — садиба початку XIX століття в селі Малижине, Харківської області, збудована в класичному стилі. Комплекс пам'яток архітектури національного значення «Заміська садиба» (охоронний № 710), який включає садибний будинок, амбар, флігель та церкву Успіння Богородиці. ІсторіяНа початку XIX століття поміщики Павлові[1] викуповують у дворян Лесницьких село Малижине. У першій половині 1820–х років К. О. Павлов починає розбудову маєтку, та будує на його території одноповерховий дерев'яний будинок із шестиколонним портиком[2]. 1823 року він будує садибний будинок за типовим проєктом міського будинку, затвердженим у 1809 році[3]. Головна будівля виконана в стилі класицизм, цегляна, потинькована, двоповерхова із цокольним поверхом. Пізніше до торцевого фасаду було добудовано прихожу. Декор фасаду дуже простий. Будівля прикрашена лише трикутним фронтоном та французькими рустами. Паралельно з головною будівлею, в 1823 році, будувалися комори, флігель, господарські будівлі та церква. Усі вони виконані в стилі класицизму[4]. У 1880 році у садиби з'явилася нова власниця — Ольга Володимирівна Засядько[3]. У 1917 році маєток було націоналізовано. Тут розмістився будинок пристарілих[5]. ЦеркваПерша церква Успіння Богородиці в селі була збудована у XVIII столітті полковником Ф. Осиповим[6]. Він подарував церкві Євангеліє 1694 року[7]. Також у церкві зберігалася чудотворна ікона Богоматері «Стягнення загиблих» 1770 року. Яка, як кажуть, лікувала людей та оберігала село від хвороб.[8][9] Дерев'яна церква перебудовувалася в 1800 році тодішнім власником Лесницьким[10]. З 10 травня 1821 року до 1825 року[10] Карп Павлов зносить стару церкву та будує нову із червоної цегли, потиньковану, прямокутну, тричасткову, одноглаву[4]. Фасад був прикрашений двоколонними портиками, карнизами, фронтонами. Квадратна дзвіниця мала високий шпиль[11]. Сучасний станНині на більшості території колишньої садиби розміщується Малижинський психоневрологічний інтернат[12]. Вцілілі будівлі знаходяться в поганому стані. Церква Успіння Богородиці, що розташована не на території інтернату, майже повністю зруйнована. Від неї залишилися деякі стіни, контур фронтону над боковим входом і частина пілястр[8], повністю зруйновано дзвіницю. Збереглися декілька 200–річних дубів, які росли в саду Павлова. Галерея
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
