Сагайдак Мирон Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сагайдак.
Мирон Сагайдак
Мирон Іванович Сагайдак
Народився20 вересня 1944(1944-09-20)
Заруддя, Зборівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер19 червня 2023(2023-06-19) (78 років)
Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
ПохованняВеликий Глибочок
Громадянство УРСР → Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьгромадський діяч, діяч культури, краєзнавець, кінорежисер, кінооператор, журналіст, художник
Alma materТернопільський педагогічний інститут

Мирон Іванович Сагайдак (20 вересня 1944, с. Заруддя, Тернопільська область — 19 червня 2023, с. Великий Глибочок, Тернопільська область) — український громадсько-культурний діяч, краєзнавець, кінорежисер, кінооператор, методист-педагог кіноаматорів і фотолюбителів, телефоторепортер, художник-аматор. Голова Тернопільського районного об'єднання (1997—2004) та Великоглибочецького осередку товариства «Просвіта». Лавреат міжнародних і всеукраїнських фестивалів.

Життєпис

Мирон Сагайдак народився 20 вересня 1944 року в селі Зарудді, нині Зборівської громади Тернопільського району Тернопільської области України.

Закінчив Тернопільський педагогічний інститут, навчався на кіностудіях імені Олександра Довженка (м. Київ) і «Мосфільм» (нині РФ).

Від 1966 — методист у Тернопільському обласному клубі кіноаматорів; працював у Тернопільській державній обласній телерадіокомпанії; очолював Тернопільську народну кіностудію ім. Т. Шевченка (від 1990); керівник фотовідео гуртків у Великоглибочанському Будинку школярів.

Співзасновник (літописець) Тернопільського крайового коша Українського козацтва (1995).

Від 1996 — будівничий і директор Стецьків Ярослава і Слави історико-меморіального музею у с. Великий Глибочок Тернопільського району.

Помер 19 червня 2023 року в селі Великому Глибочку, де й похований 24 червня того ж року.

Доробок

Зняв:

  • документальні фільми «На щастя, на радість» (1986), «У В'єтнамі» (1987), «Батьківська земля» (1989), «З Майданом у серці» (2005), цикл фольклорно-етнографічних звичаїв; * телефільми «Степан Будний», «Перезахоронення Патріарха Й. Сліпого», «Моє село Заруддя»;
  • фільм-цикл «Козацькому роду нема переводу» (1990—1994);
  • низку фоторепортажів для періодики.

Автор книг «Зарваниця» (1993), Великий українець із Тернопілля. Ярослав Стецько (2010, співавтор)[1], живописних творів, у т. ч. ікон, 130 пейзажів.

Примітки

  1. ↑ Великий українець із Тернопілля. Ярослав Стецько: життєвий шлях Провідника ОУН / Б. Мельничук, М. Сагайдак, В. Уніят. — Тернопіль: Астон, 2010. — 175 c.

Джерела

Посилання

Зовнішні відеофайли
У музеї в селі Великий Глибочок поблизу Тернополя зберігають вишиту сорочку Ярослава Стецька на YouTube // Суспільне Тернопіль. — 2020. — 21 травня.