Саворський Петро Костянтинович

Саворський Петро Костянтинович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився16 листопада 1927(1927-11-16)
село Маложенівка Єланецького району Миколаївської області
Помер26 листопада 2001(2001-11-26) (74 роки)
місто Кривий Ріг
ПохованняТроєкуровське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Діяльністьгірничий інженер, державний діяч
Alma materКриворізький національний університет (1957Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат технічних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Премія Ради Міністрів СРСР — 1991Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР
Заслужений шахтар України
Заслужений шахтар України

Петро Костянтинович Саворський (16 листопада 1927, село Маложенівка Єланецького району Миколаївської області — 26 листопада 2001, місто Кривий Ріг) — партійний i державний діяч, директор рудоуправління імені Дзержинського виробничого об'єднання «Кривбасруда», начальник республіканського промислового об'єднання «Укрруда». Депутат Верховної Ради УРСР 9—10-го скликань (1975—1985 роки). Заслужений шахтар Української РСР. Кандидат технічних наук.

Біографія

У 1944—1946 роках — тракторист підсобного господарства по постачанню Криворізького рудоуправління «Більшовик».

У 1946—1950 роках — учень Дніпропетровського індустріального технікуму за фахом «Центральні електричні станції».

У 1950—1952 роках — майстер електропідстанції Орсько-Халіловського металургійного комбінату Чкаловської області РРФСР.

У 1952—1957 роках — студент Криворізького гірничорудного інституту за фахом «Розробка родовищ корисних копалин», кваліфікація «Гірничий інженер». У 1955—1956 роках — секретар комітету ЛКСМУ Криворізького гірничорудного інституту.

Член КПРС з 1956 року.

У 1957—1961 роках — гірничий майстер, помічник начальника, начальник дільниці, секретар партбюро шахти «Гігант» Криворізького рудоуправління імені Дзержинського Дніпропетровської області.

У 1961—1963 роках — секретар партійного комітету Криворізького рудоуправління імені Дзержинського Дніпропетровської області.

У 1963—1969 роках — 1-й секретар Дзержинського районного комітету КПУ міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У 1969—1983 роках — директор Криворізького рудоуправління імені Дзержинського виробничого об'єднання «Кривбасруда».

У 1983—1992 роках — начальник республіканського промислового об'єднання «Укрруда». Працював головним інженером промислового об'єднання «Південруда».

Делегат XXIII з'ізду КПРС (1966), XXIV, XXV, XXVI з'іздів КПУ (1971, 1976, 1981), XVII з'ізду ВЛКСМ (1974).

Член колегії Міністерства чорної металургії УРСР. Голова Криворізького міського науково-технічного товариства. Ініціатор, умілий організатор впровадження нової техніки, нових технологій видобутку руди, ії збагачення.

Помер 26 листопада 2001 року. Похований в Москві на Троєкурівському цвинтарі.

Наукова діяльність

Кандидат технічних наук. Автор та співавтор понад 40 наукових праць, володар 15 авторських свідоцтв та патентів на винаходи.

Нагороди

Вшанування пам'яті

Почесний професійний нагрудний знак «В пам'ять про Петра Саворського» Асоціації «Комсомолець Кривбасу» – за досягнення в управлінській та інженерно-технічній діяльності (підземний видобуток).

Література

  • Саворський Петро Костянтинович // Енциклопедія Криворіжжя. У 2-х томах. Т. 2. Л – Я. – Кривий Ріг: Явва, 2005. – С. 420.
  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.
  • Депутати Верховної Ради УРСР. 10-е скликання – 1980 р.
  • Іменні відзнаки Асоціації «Комсомолець Кривбасу» // Єднання поколінь. — 2012. — № 1 (9). — С. 10.  (укр.)

Посилання