Ріо-Бек
Ріо-Бек (ісп. Río Bec) — руїни міста цивілізації мая у штаті Кампече (Мексика). Слід не плутати саме городище Ріо-Бек з поселеннями групи Ріо-Бек. Для відмінності останні позначені Ріо-Бек I, Ріо-Бек II, Ріо-Бек III, Ріо-Бек IV, Ріо-Бек V. ІсторіяСтародавня назва невідома. Засновано приблизно в середині V століття. Того часу навколо міста виникло самостійне царство (назва ще не дешифрована). Згодом вплив цієї держави поширився на область, що відповідає півдню штату Кампече (так званий регіон Ріо-Бек). Політична історія міста й держави відома замало. Розквіт припав на VII—VIII ст. Поки що не виявлені імена місцевих ахавів. Занепало під час кризи класичного періоду приблизно на початку IX ст. ОписРозташований у південній частині Кампече. Загалом область Ріо-Бек, де виявлені городища цієї групи, охоплює 100 км2. Архітектура міста дало назву окремому архітектурному стилю. Пізніше цей стиль поширився на сусідні міста. Його особливість полягає в тому, що храмові піраміди забезпечувалися 2 вежами, які не несли ніяких функцій і були без будь-яких внутрішніх приміщень. Центральна площа не очищена, але відомо, що вона мала квадратну форму. Навколо неї розташовувався адміністративно-культовий центр. Храми, що розташувалися на платформах різної величини, так само були нефункціональні. Вони не порожні. На деяких фасадах є досить правдива імітація дверей, яких фактично не існує. Більша частина території вкрита рослинністю, що ускладнює дослідження споруд. Житлові будови складаються з декілька груп, що утворюють своєрідні дворики (так звані патіо). У центрі площі виявлено скульптурну фігуру у вигляді полоненого воїна з розкритою грудною кліткою, що лежить на платформі. Виявлено низку стел з написами. Найбільший інтерес являють 2 стели, одну з яких частково зруйновано (стели 3 і 6). Остання відома дата сягає 795 року. Історія дослідженьПершим про ці руїни заговорив австрійський науковець Теоберт Малер наприкінці XIX ст. Він зробив припущення про їхнє існування, але на можливому місці розташування так і не побував. Дослідним шляхом пішов француз Моріс де Періньї. Він був першим, хто написав невеликий нарис про це місце, побувавши там у 1906—1907 роках. У 1912 році тут роботи проводили фахівці з Музею Пібоді (США) на чолі з Р. Мервіном і К. Хеєм. У 1933 році розкопки вели археологи з третьої партії 16-ї експедиції Інституту Карнегі (США). Після цього тривалий час не здійснювалося досліджень. У 1972 році поновилися значні розкопки на чолі з Карлом Руппертом і Джоном Денісоном. Розкопки проходять з 2003 року на чолі з Домініком Мішле, який очолює експедицію французьких археологів. Джерела
|