Ріклеон

Ріклеон
64°04′55″ пн. ш. 20°56′34″ сх. д. / 64.081944444444° пн. ш. 20.942777777778° сх. д. / 64.081944444444; 20.942777777778
Витікозеро Бюгдетрескет (швед. Bygdeträsket[sv]), комуна Шеллефтео,
разом з Рісон (швед. Risån) — в межах комуни Нурше
ГирлоБотнічна затока Балтійського моря
• координати64°04′55.4″ пн. ш. 20°56′29.8″ сх. д. / 64.082056° пн. ш. 20.941611° сх. д. / 64.082056; 20.941611
Країни: Швеція
Прирічкові країни:Швеція Швеція
РегіонВестерботтен
Довжинаблизько 50 км,
разом з річкою Рісон (швед. Risån) — 145 км,[1] за іншими даними — 147 км[2]
Площа басейну:1648,9 км²,[3][2] за іншими даними — 1660 км²[1]
Середньорічний стік16 м³/с,[2] за іншими даними — 15,4 м³/с[4]
Водойми в русліBygdeträsketd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ріклеон (швед. Rickleån) — лісова річка на півночі Швеції, у лені Вестерботтен. Довжина власне Ріклеон становить приблизно 50 км, разом з Рісон (швед. Risån) — 145 км[1] (147 км[2]), площа басейну  — 1648,9 км²[3][2][4] (1660 км²[1]). Середня річна витрата води — 16 м³/с[2] (15,4 м³/с[4]), мінімальна витрата води на день — 2,7 м³/с.[2] На річці побудовано 5 малих ГЕС.[5]

Річка використовувалася для сплаву лісу.[2]

Назва

Найдавніші письмові згадки назви річки Ріклеон відносяться до 1539 року. Походження назви не є з'ясованим.[1]

Географія

Власне річка Ріклеон бере початок від озера Бюгдетрескет (швед. Bygdeträsket[sv]), розташованого у комуні Шеллефтео на висоті 131 м над рівнем моря.[6] Однак, часто частиною Ріклеон розглядається річка Рісон (швед. Risån), що бере початок в межах комуни Нурше, впадає у озеро Гекшен (Йокшен) (швед. Göksjön[sv]), а після нього — в озеро Бюгдетрескет. Річка Ріклеон впадає у Ботнічну затоку Балтійського моря.

Більшу частину басейну річки — 74,8% (80,3%[4]) — займають ліси, в яких переважають ялина і сосна. Болота й озера займають відповідно 10,2% (6,42%[4]) та 8,9% (9,21%[4]) площі басейну. [2] Території сільськогосподарського призначення займають 3,72% площі басейну.[4]

У верхів'ї Ріклеон має три притоки: Сікон (швед. Sikån[sv]), Рісон (швед. Risån), що інколи розглядається як частина річки Ріклеон, та Таллаон (швед. Tallån). Всі три річки впадають у озеро Бюгдетрескет, стік якого регулюється дамбою.[2]

У річку на нерест на відстань до 41 км заходить лосось і пструг. В минулому перешкодою для міграції риби була ГЕС у Робертсфорс, що стоїть на відстані 15 км від гирла річки. Однак, 2002 року на різних ГЕС було побудовано 3 рибопропускних споруди, що більш ніж у два рази збільшило територію для нересту риби.[2]

ГЕС

На річці побудовано 5 малих ГЕС з загальною встановленою потужністю 10 МВт й з загальним середнім річним виробництвом 47,2 млн кВт·год.[5]

Див. також

Література

  • Rickleån. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 24.  1952. — S. 49. (швед.)

Посилання

  • 24. Rickleån на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології. (швед.)

Примітки

  1. а б в г д Rickleån. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 24.  1952. — S. 49. (швед.)
  2. а б в г д е ж и к л м The River Rickleån. // Erik Degerman, Mikael Andersson, Håkan Häggström and Jens Persson. HELCOM, 2011 Salmon and Sea Trout Populations and Rivers in Sweden — HELCOM assessment of salmon (Salmo salar) and sea trout (Salmo trutta) populations and habitats in rivers flowing to the Baltic Sea. Balt. Sea Environ. Proc. No. 126B. — Helsinki: HELCOM — Baltic Marine Environment Protection Commission — Helsinki Commission. — 2011. P. 59 — 61. ISSN 0357-2994 (англ.)
  3. а б Christina Thoms-Hjärpe. Län och huvudavrinningsområden i Sverige [Архівовано 2013-11-09 у Wayback Machine.]. — Faktablad nummer 10. — Norrköping: Sverige Meteorologiska och Hydrologsska Institut. — November, 2002. (швед.) на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.
  4. а б в г д е ж 24. Rickleåns avrinningsområde [Архівовано 2014-09-06 у Wayback Machine.] на сайті Vattenmyndigheterna (швед.)
  5. а б Rickleån на сайті vattenkraft.info — Info om Svensk vattenkraft. (швед.)
  6. Bygdeträsket. // Sjöareal och sjöhöjd. — SMHI. — 25 november 2009. — S. 82. (швед.) — на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.