Різдвяна ніч (опера)
«Різдвяна ніч» — перша національна опера-колядка на 4 дії українського композитора Миколи Лисенка, створена у 1872 році. Лібрето Михайла Старицького за повістю Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом». Опера «Різдвяна ніч» мала три редакції. Перша редакція (1873) була оперетою, другу здійснено 1882 року, а третя редакція (1883) — це зріла опера. М. Лисенко визначив оперу «Різдвяна ніч» як лірико-комічну. Опера насичена народно-обрядовими сценами, зокрема сценами колядування, тому здобула назву «опера-колядка».[1] Історія створення7 березня 1873 року Микола Лисенко писав Григорію Залюбовському:
М. І. Ізваріна, висвітлюючи особливості створення опери, зазначає, що розробляючи сценарій опери «Різдвяна ніч», М.Лисенко та М.Старицький посилили жанрово-побутові елементи, збільшили обрядові сцени, ввели нових персонажів, зокрема Одарку, Марусю, Катрю, Грицька, та прибрали з сюжету фантастичні епізоди (чаклунство Солохи і Пацюка, політ Вакули на чорті). Це позбавило твір таємничості й містичності, притаманних йому у першоджерелі.[2] Лібрето було написано за короткий час, але робота Миколи Лисенка просувалася вкрай повільно — композитор був обтяжений численними приватними уроками і виданням збірників народних пісень. Дійові особи
Про решту виконавців біографічних даних майже не збереглося. СюжетОпера складається з 4 дій. Дія перша: після короткої речитативної розмови між Головою та Чубом слідує вступна арія Оксани. Вона виконує народну пісню «Ой Гандзю милостива». Після цієї пісні на сцені з'являється хор колядників, що виконує колядку «Славен єси». Пізніше починається дует Оксани та Вакули «Дівчино серденько»… Серед морозної зимової ночі йдуть вулицею парубки з Різдвяною зіркою, а дівчата зустрінувшись співають разом, а Оксана жартує собі з Вакулою, і обіцяє стати його жінкою лише тоді, коли він принесе їй черевички від самої цариці. Дія друга: розпочинається коротким речитативом і арією Солохи, пізніше ще є речитатив Голови, а після цього входить дяк і виступає польонес в арії дяка: «О обраннице Солохо» і в дуеті з Солохою (тенор і меццо-сопран). Наступною подається коротка сцена з Чубом, який виконує гумористичний квартет Солохи з дяком, Чубом і Головою. Дія третя: на першому плані починається тривалий виступ Пацюка, який виконує басову- драматичну партію. Дія четверта: починається хором дівчат і піснею Оксани «Дівчатонька-лебедоньки, жаль ваги не має». В наступній дії розповідається довге і форсовне оповідання Вакули про пригоди в дорозі до цариці. Закінчується акт веселою хоровою піснею, в честь молодої пари Оксани і Вакули. Пісні та колядки в опері[3]У цьому творі переважають наскрізні сцени, у яких значне місце займають мелодизовані речитативи, мікроаріозні фрагменти. Значну роль в опері відіграють хорові епізоди та великі хорові сцени.
Прем'єра та постановкиПрем'єра опери відбулася 25 січня 1874 року у Київському міському театрі. Постановка опери була здійснена Товариством українських сценічних аматорів (режисер М. Старицький, дириґент І. Альтані)[4][5]. Оксана Скорульська, директорка музею Миколи Лисенка у Києві, про прем'єру опери:[6]
27 січня 1883 рік — остаточну редакцію «Різдвяної ночі» поставили у Харкові (режисер А. Пальчинський, дириґент Н. Еммануель). Партії виконували Медведєв (Вакула), Яниковська (Оксана), Мельников (Чуб), Родіон (Дяк), Леонов (Грицько).[7][2] 8 листопада 1884 року прем'єра опери в Одесі (українська трупа Михайла Старицького). 1890 рік — друга постановка в Одесі під керуванням Михайла Старицького. 1892 рік — постановка в Одесі у «Товаристві русько-малоруських артистів» під орудою В. Грицая. 4 січня 1890 рік — постановка на сцені русько-народного театру в Галичині (м. Станиславів).[8] 1903 рік — постановка у Києві до ювілею Миколи Лисенка. Цікаві факти
Примітки
Література
Посилання |