|
Ріа Клаймен
Ріа Клаймен, Рія Клайман (англ. Rhea Clyman; 4 липня 1904, Польща — 1981, Нью-Йорк, США) — канадська журналістка[2], яка подорожувала по СРСР і невдовзі оприлюднила відомості про Голодомор. Її було вислано із СРСР у 1932 році.[3] БіографіяРіа Клаймен народилася 4 липня 1904 року в Польщі в єврейській родині (при народженні мала прізвище Кляйман, рос. Клейман). Через два роки її батьки разом з нею емігрували в Торонто (в деяких джерелах наводиться хибне твердження, що вона народилася у Торонто).[4] У віці 4 років вона втратила частину ноги внаслідок нещасного випадку (на неї наїхав трамвай), а роком пізніше її батько помер[5]. З 11 років працювала на заводі. У 1928 році, у віці 24 років, вона поїхала до СРСР, щоб писати звідти про радянські реформи. Невдовзі вона близько зіткнулася з реаліями радянського режиму. Вона писала для численних газет, серед яких «Toronto Telegram» та «Daily Express».[6] Певний час працювала під керівництвом Волтера Дюранті, якій пізніше заперечував Голодомор[5]. Між іншим, вона відвідала трудові табори на крайній півночі, а також їздила на південь до Грузії на машині з двома жінками з Атланти. По дорозі від Москви через східну Україну та Кубань до Грузії вони зустріли голодуючих українських селян у Харкові. У тому, що вона пізніше назвала «Голодними землями Росії», Клайман описує спустошені села, дітей, які харчувалися травою, і один випадок біля готелю в Україні, де жінка благала в неї хліба, тому що радянська влада конфіскувала всю їжу в селі[7]. Коли жінки прибули до Тбілісі, столиці Грузії, її заарештували за звинуваченням у повідомленні неправдивих новин про СРСР і невдовзі вислали.[8] Історія про її вигнання облетіла весь світ. Між 20 і 25 вересня більше 100 північноамериканських газет опублікували історію про вигнання Клаймен, включаючи New York Times, Boston Globe, Toronto Star, Edmonton Bulletin і Toronto's Globe (тепер Globe & Mail). Але її власна творчість не отримала такої уваги. Її статті про голод і подорож до СРСР не з'явилися в тих газетах. Після того, як її видворили з Росії, Клайман продала свою роботу про голод Toronto Telegram в серії історій[7]. У 1933—1938 р., попри своє єврейське походження, вона працювала журналісткою в Німеччині. Клайменвиявився надзвичайно талановитим журналістом. Під час репортажів у нацистській Німеччині вона взяла інтерв'ю у Юліуса Штрайхера, видатного члена нацистської партії та засновника та видавця антисемітської газети Der Stürmer. Вона також спілкувалася з Рудольфом Гессом, іншим провідним членом нацистської партії[7]. У 1938 р., коли репресії проти євреїв посилилися, вона з групою інших біженців вилетіла з Німеччини до Амстердама на літаку, який впав, але вона пережила падіння[9]. Після чого повернулась до Монреалю і стала канадською кореспонденткою для Daily Express. У 1941 р. переїхала до Нью-Йорка, де вела тихе життя і майже не публікувалася; цікавим винятком є її стаття 1967 р. для New York Times де вона писала про внесок американців у радянську індустріалізацію. Не виходила заміж і не мала дітей, тому залишилася маловідомою для дослідників. Померла в Нью-Йорку в 1981 році в єврейському будинку для людей похилого віку і була кремована в похоронному бюро в Нью-Джерсі[7]. Інтерес до її біографії повернувся у 2000-ті роки завдяки дослідженням Ярса Балана. 2017 р. вийшов DVD-фільм Hunger for Truth: The Rhea Clyman story[10]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||
.svg){kind=small}
