Рюдігер фон дер Гольц
Рюдіґер фон дер Ґольц (нім. Gustav Adolf Joachim Rüdiger Graf von der Goltz; 8 грудня 1865, Цюлліхау, Провінція Бранденбург, Пруссія, нині Польща — 4 листопада 1946, Бернбойрен, Баварія, Німеччина) — німецький генерал періоду Першої світової війни. Начальник антибільшовицьких сил в Латвії. Керівник ветеранського руху Німеччини. БіографіяПоходив із дворянського роду Ґольц[de]. У роки Першої світової війни дослужився до посади командира так званої «Остзейської дивізії»[en], що діяла в Прибалтиці. На чолі німецького експедиційного корпусу брав участь в громадянській війні у Фінляндії на боці уряду, надавав допомогу в організації фінської армії.[2] Підтримував політику фінського генерала Карла Маннергейма. На початку 1919 р. під тиском Антанти відкликаний з Фінляндії, повернувся в Прибалтику, де брав участь у створенні прибалтійського ландесвера. З 1 лютого 1919 командував антибільшовицькими силами в Латвії. Прихильник створення Балтійського герцогства. У квітні 1919 р. роззброїв в Лібаві латиські національні війська і змістив уряд Карліса Улманіса, замінивши його своїм ставлеником Андріевсом Ніедри. Війська під його командуванням зайняли Курляндію і Ригу (22 травня 1919 р.) (Після відставки фон дер Ґольца ці збройні сили перейшли під командування Павла Бермондта-Авалова). У жовтні 1919 на вимогу латвійської влади і Великої Британії відкликаний з Латвії урядом Веймарської республіки.[3] У Німеччині став противником Веймарської республіки. Брав участь в капповскому путчі. З 1934 р. займав добре оплачувану, але маловпливову посаду керівника ветеранської організації Імперський союз німецьких офіцерів (нім. Reichsverband deutscher Offiziere). В період перебування німецьких військ на території Латвії з 1941 по 1944 рр. Бульвар Аспазіяс в Ризі носив ім'я фон дер Ґольца.[4] Звання
Нагороди
Примітки
Мемуари
Джерела
Посилання
|