|
Руська Поляна (Румунія)
Руська Поляна (рум. Poienile de sub Munte, також відоме як Поляни) — село в Румунії, у повіті Марамуреш, що є частиною Мараморощини. Входить до складу однойменної комуни. ГеографіяГеографічні координати Руської Поляни: 47°49' пн. ш. 24°26' сх. д. Часовий пояс — UTC+2, з переходом на літній час UTC+3. Довжина Русь Поляни з півночі на південь — 1,7 км, зі сходу на захід — 3,5 км. Село розташоване в північній частині Мармарощини, на відстані 11 км від кордону з Україною. Через село протікає річка Рускова. Ґрунтова дорога веде через вододільний хребет Чивчинських гір Копілаським перевалом до села Зелене Верховинського району Івано-Франківської області.[1] Попри десятиріччя обіцянок обласних керівників про відкриття пішохідного переходу такий проєкт залишається малоймовірним. Історія Гуцульське село було засноване у 1353 році. Окрім традиційного самодостатнього маятникового вівчарства, його мешканці включали зброярів, ковалів та мисливців на хутра. У XVII століття село мало сформувало компактне поселення. У 1566 році населення села було знищене чумою, пам'ять про яку досі живе в місцевій традиції, а місце чумного кладовища захищене прикордонною назвою. У 1845 році воно отримало право проводити щорічний (всенародний) ярмарок. З 1875 року єврейська громада мала свого рабина. Євреї Руської Поляни були релігійно пов'язані з хасидськими рабинами Тейтельбаумом Марамарош-Сігета. Століттями село було природним кордоном між Угорським королівством і Галичиною. Між 1941 і 1944 роками, як частина лінії Арпада, угорська армія побудувала бункери у вузьких ділянках Руської Поляни і особливо в гирлі струмка Бардау. Лінія не була відкрита. Лінію не було розгорнуто. У першій половині 1945 року під час радянської окупації повіт перебував під впливом українських націоналістів Івана Одовічука. У цей час відбулося кілька прорадянських та антирумунських демонстрацій. Українські партизани продовжували партизанську війну у горах до 1949 року. 1952 року в селі було створено єпископський центр українських греко-католиків, яких пізніше змусили перейти до Румунської православної церкви. Як гірське село, Руська Поляна не була колективізована. У центральній частині населеного пункту збудовано блокгаузи. Село має п’ятидесятницьку громада, заснована в 1960-х роках, зараз є найбільшою сільською п’ятидесятницькою громадою в Румунії. Серед чоловіків існує давня традиція деревообробки у віддалених повітах. В останній третині XX століття багато жителів переїхали в Банат, де вони раніше працювали на лісозаготівлі. Сьогодні збір молока припинився, тому мешканці не можуть прожити виключно тваринництвом. Більшість із них працює в Іспанії, Португалії чи інших країнах Західної Європи. Характерно, що люди з розрізнених будинків селяться в будинках біля дороги. Русини Руської Поляни перебувають, мабуть, у початковій фазі мовного обміну. Більшість володіють як Русинською, так і румунською мовами. Старші люди не знають румунської, а деякі молоді люди не говорять місцевим гуцульським говором. У 2008 році сільський голова Степан Онча заявив у необхідності створення пропускного пункту на румунсько-українському кордоні з Івано-Франківської області. Він вважав, що у людей, які живуть обабіч кордону, схожі назви гір і полонин, імена і прізвища, звичаї та традиції:[2][3]
10 вересня 2021 року депутати Івано-Франківської обласної ради звернулись до прем’єр-міністра та Верховної Ради України, щоб відкрити пропускний пункт на українсько-румунському кордоні між селами Шибене Верховинського району та Руської Поляни Марамурешського повіту.[4][5] Населення З плином часу відбувалися коливання чисельності населення, що обумовлено соціальними, економічними і політичними умовами. За даними перепису населення 2002 року населення території, підпорядкованій селу, становило 10 033 особи. Найбільшу частину населення села складали українці. У населенні були присутні такі етнічні групи:
МеморіалНімецька армія побудувала в 1917 році в 1 км на захід від Поляни військовий цвинтар, де поховано 90 німецьких солдатів. Кладовище огородили дерев'яним парканом і дротом. На полі вже немає ознак лідера. Але нещодавно хрест поставили. Визначні пам'ятки
 Українська церква «Зіслання Святого Духа» (1984) Невелике льодовикове озеро, розташоване на сідловині, що з’єднує Варфул-Фаркау та Варфул-Міхайлеку, на висоті 1615 м. Перебуваючи в рівновазі між басейном Віндерель, звідки воно походить від своєї назви, орієнтованим на захід, воно посилає свої води на схід у басейні Соколау, на схилі Groapa Julii, який відділяє його лише на 2 м від хребта. Озеро розташоване біля витоку потоку Віндерел, має овальну форму та орієнтоване у напрямку схід-захід. Його довжина 155 м, максимальна ширина 85 м, площа 0,90 га. Максимальна глибина 5,5 м, знаходиться в 35 м від східного берега. Береги порослі травою і пологий спускаються до озера, на сході – ялівцеві гаї. Озеро живиться сніговою водою, водозбірним конусом і дощовою водою, а також кількома болотистими ямами на південному березі. Гідрографічний басейн Віндерель має найбільший проливний характер схилів із зсувами кожного разу, коли йде дощ, і вода переносить все на своєму шляху, а в місці впадання в річку Репедя за останні 50 років утворився конус стоку з висотою понад 26 м. Туристичний маршрут: Cabana Cosnea — Piatra Socolau — Stânișoara — Creasta Mihăilecu — Lake Vinderel, (тривалість: 4-5 годин). Відомі люди
Галерея
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
