Роткірх Василь Олексійович

Роткірх Василь Олексійович
Народився19 листопада (1 грудня) 1819 або 1819[1]
Російська імперія
Помер10 (22) листопада 1891 або 1891[1]
Вільнюс, Російська імперія
ПохованняСвято-Єфросинівський цвинтарd
Діяльністьвійськовослужбовець, письменник
Alma materМогильовська чоловіча гімназіяd
Військове званнягенерал-лейтенант
БатькоQ117122707?
Автограф
Нагороди
орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня командорський хрест ордена Франца Йосифа

Барон Василь Олексійович фон-Роткірх (19 листопада (1 грудня) 1819 — 10 (22) листопада 1891, Вільна) — жандармський офіцер, генерал-лейтенант, публіцист, письменник (псевдонім — Теобальд).

Життєпис

Належав до стародавнього лицарського роду, коріння якого губляться в Сілезії XII століття. Дід В. О. фон Роткірх — Олексій Кирилович фон Роткірх, чоловік Софії Абрамівни Ганнібал.

Навчався в Києві, закінчив Могильовську гімназію. У 1837 році вступив юнкером в армію і служив в західних губерніях Російської імперії. Дванадцять років Роткірх служив у фортеці Дінабург (Даугавпілс; 1847—1859). З 1861 року був віце-директором Особливої канцелярії у справах воєнного стану в Варшаві і відігравав важливу роль в придушенні повстання 1863 року. Під час повстання готував, зокрема, кореспонденції, що публікувалися без підпису в газетах «Московские ведомости» М. Н. Каткова, «Російський інвалід», «Варшавський щоденник» У грудні 1863 року на нього було скоєно замах.

У 1864 був призначений черговим штабс-офіцером управління III округу корпусу жандармів у Варшаві, потім займав високі жандармські посади в Одесі, Могильові, Мінську.

З 1882 року служив начальником Віленського жандармського управління. Живучи у Вільні, почав писати для столичних і місцевих журналів і газет спогади і розповіді, історичні та краєзнавчі нариси. Одночасно заглибився у вивчення литовської міфології.

Генерал-майор (1885), генерал-лейтенант (1890).

Похований на Євфросінієвському кладовищі у Вільні.

Примітки

  1. ↑ а б в Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.

Джерела

  • Гришкайте Реда. Барон фон Роткирх — автор «Литовской мифологии» // Вильнюс. 1994. № 4. С. 106—128.
  • Лавринец Павел. Беллетрист Василий фон Роткирх // Вильнюс. 1996. № 4. С. 144—148.
  • Лавринец Павел. Польская литература в творчестве В. А. Роткирха // Literatūra. 1996. Nr. 34 (1): Vilnius ir romantizmo kontekstai. P. 132—141.
  • Griškaitė Reda. Baronas Vasilijus von Rotkirchas — «Lietuvių mitologijos autorius» // Lietuvių atgimimo istorijos studijos, t. 8: Asmuo: tarp tautos ir valstybės. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1996. P. 194—223.
  • Świerczyńska Dobrosława. Zapomniane polonica rosyjskie: o życiu i pracach W. A. Rotkircha — tłumacza «Dziadów» // Pamiętnik Literacki. 1981. R. LXXVII, z. 2. S. 183—195.
  • Лавринец П. М., Штакельберг Ю. М.,. Роткирх Василий Алексеевич // Русские писатели 1800—1917. Биографический словарь / Гл. ред. П. А. Николаев. — Москва : Большая Российская Энциклопедия, 2008. — Т. 5: П—С. — С. 374—375. — ISBN 978-5-85270-340-8.