uk %D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD %D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%87

Роман Святославич
Роман Святославич
Народився	1052
Помер	2 жовтня 1079
Діяльність	монарх
Знання мов	давньоруська
Титул	князь
Рід	Рюриковичі
Батько	Святослав Ярославич
Мати	Кекіліяd
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Рома́н Святосла́вич (д.-рус. Романъ Ст҃ославичь; ? — 2 серпня 1079) — руський князь із династії Володимировичів. Тмутороканський князь (1070—1079)^[1]. Син великого київського князя Святослава Ярославича, онук Ярослава Мудрого^[1]. Небіж великого князя Всеволода Ярославича^[1]. Вбитий половцями. У «Слові о полку Ігоревім» називається «красним (красивим)»^[1]^[2]. Хрещене ім'я — Борис^[1]; також — Рома́н-Бори́с Святосла́вич.

Біографія

Надав притулок князям-ізгоям — братові Олегу Святославичу та Борису В'ячеславичу. Разом з ними у серпні 1078 року здобув Чернігів, але у битві на Нежатій Ниві 3 жовтня 1078 року зазнав поразки.

1079 року Роман Святославич уклав союз із половцями і організував новий похід проти свого дядька, великого князя київського Всеволода Ярославича. Коли Роман взяв у облогу Воїнь, Всеволод став коло Переяслава та уклав сепаратний мир із половцями. Вони зняли облогу й дорогою назад убили Романа.

Іпатський літопис^[3]		Переклад^[4]
В лѣ^т̑ . ҂s҃ . ф҃ . п҃з . [6587 (1079)] Приде Романъ с Половцѣ к Воиню . Всеволо^д̑ же став у Переӕславлѧ . и створи миръ с Половцѣ . и възрати^с̑ Романъ въспѧ^т̑ . ї бывшу ему оубиша и Половцѣ . мц҃а . авгу^с̑ . в҃ . дн҃ь . ї су^т̑ кости его и до се^г̑ лѣта тамо лежаче . сн҃а Ст҃ославлѧ . ї внука Ӕрославлѧ .		У рік 6587 [1079]. Прийшов Роман [Святославич] із половцями до [города] Воїня. Всеволод же, ставши коло Переяславля, вчинив мир із половцями. І вернувся Роман назад, і коли був він […], убили його половці, Романа, місяця серпня у другий день. І єсть кості його, і донині вони там лежать, сина Святослава і внука Ярослава.

Родина

Докладніше: Рюриковичі та Святославичі

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Войтович, 2000. 3.6. Святославичі. Чернігівські, муромські і рязанські князі.
↑ Слово о плъку ИгоревЂ, Игоря сына Святъславля, внука Ольгова // Слово о плъку ИгоревЂ та його поетичні переклади і переспіви. Київ, 1967.
↑ Полное Собрание Русских Летописей. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 195—196. — л.76.
↑ Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 125.

Джерела

Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. ISBN 5-308-00052-2
Слово о плъку ИгоревЂ, Игоря сына Святъславля, внука Ольгова // Слово о плъку ИгоревЂ та його поетичні переклади і переспіви. Київ, 1967.
3.6. Святославичі. Чернігівські, муромські і рязанські князі // Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2000. — ISBN 966-02-1683-1
Роман Святославич. Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982.

Посилання

Роман Святославич // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1628. — 1000 екз.

[Войтович-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Войтович, 2000. 3.6. Святославичі. Чернігівські, муромські і рязанські князі.

[2] Слово о плъку ИгоревЂ, Игоря сына Святъславля, внука Ольгова // Слово о плъку ИгоревЂ та його поетичні переклади і переспіви. Київ, 1967.

[І81-3] Полное Собрание Русских Летописей. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 195—196. — л.76.

[Л35-4] Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 125.

[1]

[2]

[3]

[4]