Романова Ніна Олександрівна
Рома́нова Ні́на Олекса́ндрівна (до шлюбу — Задорóжня) (* 8 березня 1940) — українська радянська волейболістка, заслужений майстер спорту СРСР, кандидатка медичних наук. ЖиттєписНародилася 1940 року в місті П'ятихатки Дніпропетровської області. Закінчила Одеський медичний інститут. Почала займатися волейболом у 15 років, перебуваючи у Вільнюсі, куди її родина переїхала по війні. Поблизу будинку був волейбольний майданчик, на якому Ніна Задорожня вперше пробувала грати. Але в школі виступала за вікову групу секції легкої атлетики. На республіканському стадіоні «Жальгіріс» проходила Спартакіада школярів, одним з видів якої були змаганнях з легкої атлетики. Але так вийшло, що у волейбольній команді школи, де навчалася Ніна, не було однієї гравчині, і їй з дозволу вчителя фізкультури довелося вийти на майданчик. Гру Ніни Задорожньої помітив один із тренерів місцевої дитячої спортивної школи Стяпас Баторас, який і запросив її вступити туди[1]. За рік після початку занять виступала у складі збірної (була капітанкою команди) Литовської РСР на Спартакіаді школярів СРСР. 1957 року, після переїзду до України, головна тренерка одеського «Буревісника»[2] Євген Горбачов[3] запросив її до своєї команди. Була гравчинею одеського «Буревісника» 1957—1963 рр. і збірної СРСР у 1960—1963 роках. Закінчивши спортивну кар'єру, 1963 року одружилася з футболістом Юрієм Романовим. Працювала в Інституті очних хвороб імені Філатова, Одеському педагогічному інституті. Начальниця наукового відділу Одеського національного медичного університету. Має науковий ступінь кандидата медичних наук. № 10-ть у переліку найкращих волейболісток Одеси XX століття. Спортивні здобутки
ВідзнакиПримітки
Джерела
Примітки |