Розвідувальне співтовариство Франції (фр.Communauté française de renseignement) — збірний термін для позначення всіх нині діючих спецслужбФранції, використовуваний з початку 2000-х у французьких військових та дипломатичних колах. Розвідувальне співтовариство Франції діє під загальним керівництвом Національної ради з розвідки[fr] — підрозділу
Ради з оборони та національної безпеки[fr].
Директорат безпеки оборони (DPSD), відповідальний за безпеку військовослужбовців, оборонної інформації, споруд та інфраструктури[3].
Підлеглі Генеральному штабу ЗС Франції:
Управління військової розвідки (DRM), що відповідає за збір розвідувальної інформації стратегічного та тактичного значення.
Деякі експерти виділяють в складі спецслужб, підпорядкованих Міністерству оборони, ще дві[4]:
Бригада розвідки та радіоелектронної боротьби (BRGE), яка веде радіоелектронну та радіотехнічну розвідку в інтересах Міністра оборони та військового командування, а також займається питаннями захисту військових ліній зв'язку та інформаційних систем.
Центральна служба безпеки інформаційних систем (SCSSI), що відповідає за розробку нормативних актів та контроль у галузі використання криптосистем.
Підвідомчі міністерству внутрішніх справ
Підлеглі генеральної дирекції національної поліції:
Головне управління внутрішньої розвідки (DCRI), відповідає за контррозвідку та боротьбу з тероризмом. DCRI створено внаслідок об'єднання Управління територіального нагляду (DST) та Головного управління загальної розвідки (CDSR), що стався 2008 року[5].
Philippe Madelin, Dans le secret des services: la France malade de ses espions?, Denoël, Paris, 2007, ISBN 2-207-25926-9
Collectif, Dans les archives inédites des services secrets, L’Iconoclaste, 2010, 352 p.
Claude Faure, «Aux Services de la République. Du BCRA à la DGSE», Fayard, 2004.
Olivia Recasens, Didier Hassoux, Christophe Labbé, L’espion du président: au cœur de la police politique de Sarkozy, Robert Laffont, 2012, ISBN 9782221129838