Родріго Каро

Родріго Каро
ісп. Rodrigo Caro
Портрет Родріґо Каро, робота Франсіско Пачеко
Портрет Родріґо Каро, робота Франсіско Пачеко
Портрет Родріґо Каро, робота Франсіско Пачеко
Народився4 жовтня 1573[1]
Утрера, Севілья, Андалусія, Іспанія
Помер10 серпня 1647(1647-08-10)[2][3] (73 роки)
Севілья, Кастильська Корона
КраїнаІспанія
Національністьіспанець
Діяльністьісторик, письменник, католицький священник, поет, адвокат
Alma materUniversity of Osunad
Севільський університет
Галузьправознавство, археологія
ПосадаІсторик, письменник, католицький священик, поет і адвокат
CMNS: Родріго Каро у Вікісховищі

Родріго Каро (ісп. Rodrigo Caro; нар. 1573 — пом. 10 серпня 1647) — іспанський поет, історик, археолог, правознавець, священик Золотої доби Іспанії[4].

Біографія

Родріго Каро отримав освіту в Університеті Осуна.

Згодом став католицьким священиком і займав різні церковні посади[5]. Найвище церковне звання — Генеральний вікарій архієпископа Севільського[6].

Автор творів:

  • Santuario de Nuestra señora de consolacion у Antiguedad de la villa de Urtera — Осуна, 1622;
  • Flavi Luci Dextri historiae quae extant fragmenta — Севілья, 1634;
  • доповнення до Memorial historico Мадридської історичної академії — 1851.

Родріґо Каро автор історичної поеми «Ода руїнам Італіки», також складав сонети, був перекладачем класичних творів.

Література

  • Поэзия испанского Возрождения. — М., 1990. — С. 414—416.

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Cañal V. L. Caro, Rodrigo // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T014200
  3. ↑ Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
  4. ↑ Платформа відкритих даних.
  5. ↑ Европейская поэзия XVII века. — М.: Художественная литература, 1977 (рос.).
  6. ↑ Каро, Родриго // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

Посилання

Родріго Каро // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)