Роберт II (король Шотландії)

Роберт II
англ. Robert II
Роберт II
Роберт II
Роберта II після отримання титулу короля Шотландії.
Король Шотландії
1371 — 1390
ПопередникДавид II
НаступникРоберт III
Народився2 березня 1316
Paisley Abbeyd
Помер19 квітня 1390 (74 роки)
Dundonald Castled
ПохованийScone Abbeyd
Відомий якполітик
КраїнаШотландське королівство
Династія Стюарти
БатькоВолтер Стюарт
МатиМарджорі Брюс
У шлюбі зЕлізабет Мюр
Євфимія де Росс
ДітиРоберт III, Robert Stewartd, Alexander Stewart, Earl of Buchand[1], David Stewart, Earl of Strathearnd[1], Elizabeth Stewart, Countess of Crawfordd, Walter Stewart, Lord of Fifed[1], Thomas Stewartd[1], Sir John Stewart, Lord of Burleyd[1], Sir John Stewart of Cardneyd[1], Alexander Stewartd[1], Alexander Stewart of Inverlunand[1], James Stewart of Kinfaunsd[1], Walter Stewartd[1], Margaret Stewartd[1], Marjorie Stewartd[1], Elizabeth Stewartd[1], Isabella Stewartd[1], Jean Stewartd[1], Sir John Stewartd[1], Katherine Stewartd[1], Egidia Stewartd[1], Walter Stewart, Earl of Atholld[1] і Maria Stewartd[2]
Релігіяхристиянство
 Медіафайли у Вікісховищі

Роберт II (2 березня 1316 — 19 квітня 1390) — король Шотландії з 1371 до 1390 року. Перший представник династії Стюартів на шотландському троні.

Життєпис

Молоді роки

Народився у замку Пайсли у родині Волтера Стюарта, великого сенешаля королівства, та Марджорі (Майорії) Брюс, доньки короля Шотландії Роберта I. Завдяки матері Роберт Стюарт отримав права на успадкування трону. Вже у 1318 році парламент Шотландії встановив такий його статус. Втім незабаром у Роберта I народився син — майбутній Давид II.

1326 року Роберт Стюарт успадкував після смерті батька його титул та маєтки, які були досить численні. Роберт став одним з наймогутніших феодалів Шотландії. 1332 року взяв участь у боротьбі прихильників Брюсів на чолі з Арчибальдом Дугласом проти претендента на трон Едуарда Баліола. Після поразки при Халідон-Хілі. 1333 року Роберт Стюарт надав прихисток у своєму замку Дамбартон дядькові — королю Давиду II.

Боротьба за владу

Після відплиття короля Давида II до Франції Роберт Стюарт ще більш активно включився у боротьбу за корону, тим більш що Давид II не мав спадкоємців. 1334 року Роберта Стюарта разом з Джоном Рендольфом, графом Мореї, обрано регентом королівства. Спочатку регенти діяли успішно й звільнили західну частину Шотландії, але 1335 році шотландці зазнали поразки й граф Морей потрапив у полон. після цього Роберт Брюс уклав мирний договір з Едуардом Баліолом й зрікся звання регента.

Проте Стюарт продовжив боротьбу та у 1338 році знову став регентом. продовжуючи при цьому війну з англійцями. 1341 року він звільнив Единбург. В цьому ж році повернувся до Шотландії Давид II. Роберт Стюарт залишив посаду регента. Але у нього почалися непорозуміння з королем й під час битви з англійцями при Невіл-Крос у 1346 році Роберт Стюарт зі своїм загоном залишив поле битви, чим в значній мірі спричинив поразку шотландського війська. В результаті битви король Давид II потрапив у полон, а Роберт Стюарт знову став регентом королівства.

Роберт залишався на цій посаді до 1357 року — часу звільнення шотландського короля. Проте Стюарт не довів спроможність керувати країною. На час його регентства у Шотландії розпочався хаос, виниклі численні протистояння магнатів.

Після повернення Давида II знову почалося протистояння з Робертом Стюартом. Останній у 1363 році повстав проти короля, але був розбитий і у 1368 році запроторений до в'язниці. Тут він залишався до 1371 року до смерті короля Давида II.

Володарювання

Після Давида II Роберт Стюарт став новим королем Шотландії. Проти нього повстав Вільям Дуглас, який також висунув свої права на трон. Роберт II зміг домовитися з Дугласом, надавши тому маєтки та титули. Це відразу послабило авторитет короля — розпочалися суцільні повстання магнатів, які також вимагали маєтків й титулів. Внаслідок цього владу над країною перебрала аристократія.

Водночас Роберт II Стюарт проводив політику надання титулів своїм родичам й вже у 1377 році більша частина графств належала представникам Стюартів. Втім король вже не мав сил керувати країною Він надав свої права синам — спочатку Джону, графу Каррікському (1383—1389), потім Роберту, герцогу Олбані (з 1389 року).

У зовнішній політиці король Роберт II продовжував політику попередника, орієнтуючись на Францію й намагаючись відвернути загрозу з боку Англії. Ситуація поліпшилася лише після смерті короля Англії Едуарда III в 1378 році.

Родина

1. Дружина — Єлизавета Мур

Діти:

  • Маргарита — дружина Джона МакДональда, володаря Островів
  • Джон (1337—1406)
  • Волтер (1338—1363), граф Файф
  • Роберт (1339—1420), герцог Олбані
  • Олександр (1343—1394), граф Бухан
  • Марджорі — дружина Джона Данбара, графа Мореї
  • Ізабела — дружина графа Джеймса Дугласа

2. Дружина — Єфімія, донька Ґью, графа Росса

Діти:

  • Давид (1357—1386), граф Стратен
  • Волтер (1360—1437), граф Атолл

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.

Джерела

  • Oram, Richard, ed. (2001), «The House of Stewart, 1371—1625, Michael Penman», The Kings & Queens of Scotland, Stroud, Gloustershire: Tempus Publishing Ltd, ISBN 0-7524-1991-9 (англ.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Роберт II
Попередник
Давид II 		Король Шотландії
1371 —1390 		Наступник
Роберт III