Роберт Рейналф Маретт
Роберт Рейналф Маретт (англ. Robert Ranulph Marett; нар.13 червня 1866 — пом.18 лютого 1943, Оксфорд) — англійський соціальний антрополог і релігієзнавець. БіографіяНародився в 1866 р. на острові Джерсі. Після закінчення середньої школи при коледжі Вікторія в 1885 р. вступив до Оксфордського університету, де вивчав філософію і класичні мови. В 1888 р. отримав ступінь бакалавра Р. Маретт продовжив навчання в Берліні та в Римі. У 1891 р. він повертається до Англії і починає викладати філософію в Оксфорді. В цей же період Р. Маретт починає проявляти підвищений інтерес до археології та антропології та врешті починає займатися цими науками. Бере участь в розкопках на острові Джерсі і займається розробкою теоретичних проблем антропології та релігієзнавства. Роберт Маретт заснував Антропологічне товариство при Оксфордському університеті та кафедру антропології, яку він очолював з 1910 р. Помер в Оксфорді в 1943 р. Наукова діяльністьРоберт Маретт є автором гіпотези про існування первісної стадії релігійного розвитку людини, на якій ще не склалися анімістичні уявлення. На думку Маретта, люди на цій стадії розвитку, вірять в безособову надприродну силу, швидше відчуваючи, ніж усвідомлюючи її. Цих висновків Маретт дійшов, досліджуючи свідчення місіонерів і етнографів, які вивчали первісні племена Океанії. Ці доанімістичні вірування в існування розлитої у світі безособової сили, що впливає на життя людей, він назвав «Аніматизм». Аналогічну теорію, побудовану на тому ж матеріалі, запропонував і французький релігієзнавець Арнольд ван Геннеп, назвавши її «динамізмом» (від грец. δύναμις — сила).[1] Концепцію Маретта іноді також називають динамізмом.[2] Акцентуючи увагу на емоційній стороні релігійного досвіду первісних людей, Маретт намагався відійти від надміру раціоналістичного трактування релігійних вірувань, яка була притаманна концепціям Едварда Тайлора і Джеймса Фрейзера. Крім того, Роберт Маретт відомий тим, що дав нове визначення релігії, використовуючи для цього поняття «табу» і «мана». Основні релігієзнавчі роботи
Бібліографія
ПриміткиДжерела
Посилання
|