Рифтова долина

Частина рифтової долини в Ісландії
Східно-Африканський рифт. З ліва на право: Озеро Упемба, Озеро Мверу, Танганьїка (найбільше), і Руква.
Грабен Оттава-Боннешере

Ри́фтова доли́на (рос. рифтовая долина, англ. rift valley; нім. Rifttal n) — геологічна депресія, яка виникла при рифтогенезі в результаті опускання лінійно витягнутої і обмеженої паралельними зонами рифтів або розломів ділянки земної кори. Яскравий приклад — долина Рейну.

Найбільші рифтові долини розташовані вздовж пасма Океанічних хребтів і виникли в результаті спредингу. Прикладами такого роду рифту є Серединно-Атлантичний хребет і Східнотихоокеанська височина.

Значна частина континентальних рифтових долин є авлакогеном, прямуючим від трійника, хоча є й активні рифти це: Східно-Африканський рифт, Байкальська система рифтів, Західно-Антарктичний рифт. У цих випадках, не тільки земна кора, але й тектонічна плита розламується на всю свою потужність, утворюючи нові плити. Якщо й далі відбувається рифтогенез, континентальні рифти врешті-решт перетворюються в океанічні рифти.

Інший спосіб утворення рифтової долини є горизонтальний рух трансформних розломів, при цьому відносний рух плит є переважно горизонтальним в одному або протилежному напрямах. Прикладами є Рифт Мертвого моря, Північно-Анатолійський розлом тощо.

Найбільші прісноводні озера у світі розташовані в рифтових долинах.[1] Озеро Байкал в Сибіру, знаходиться в активній рифтовій долини. Байкал є найглибшим озером у світі, і має 20 % усієї прісної рідкої води на Землі, має найбільший обсяг серед озер.[2] Танганьїка, друге озеро за обсягом води, знаходиться в Рифті Альберта, найзахідніший рукав активної Великої Рифтової долини. Озеро Верхнє в Північній Америці, найбільше прісноводне озеро за площею, знаходиться в найдавнішій і нефункціоніруючій Американській Середньоконтинентальній рифтовій системі. Найбільше підльодовикове озеро, Озеро Восток, можливо, також лежить у давній рифтовій долині.[3] Озера Ніпіссинг та Тіміскамінг в Канаді лежать в рифтовій долині — Грабен Оттава-Боннешере[4].

Див. також

Література

Примітки

  1. ↑ The World's Greatest Lakes. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 7 січня 2007.
  2. ↑ The Oddities of Lake Baikal. Alaska Science Forum. Архів оригіналу за 3 лютого 2007. Процитовано 7 січня 2007.
  3. ↑ Siegert, Martin J. (1999). Antarctica's Lake Vostok. American Scientist. 87 (6): 510. doi:10.1511/1999.6.510. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 12 грудня 2007. The best explanation is that Lake Vostok may lie in a rift valley, as does Lake Tanganyika in East Africa and Lake Baikal in Russia. The geography of Lake Vostok is indeed consistent with this notion, in that the lake has a crescent shape, just like Tanganyika and Baikal, and the side walls of the lake are relatively steep, at least on one side.
  4. ↑ John Grotzinger .... (2006). Understanding Earth. New York: W. H. Freeman. ISBN 0716776960.