Рифейські гори (Місяць)

Рифейські гори. Мозаїка знімків зонда LRO (ширина — 250 км).

Знімок «Аполлона-16» (1972)

Знімок «Аполлона-14» (1971): Рифей на горизонті, вигляд зі сходу

Розташування Рифейських гір

Карта регіону (USAF, 1964)

Рифейські гори (лат. Montes Riphaeus) — гірська система на видимому боці Місяця. Розташована на півдні Океану Бур і утворює північно-західну межу Моря Пізнаного. Біля її західного краю лежить яскравий кратер Евклід.

Рифей складається з кількох довгих відгалужень — ймовірно, решток валів великих зруйнованих кратерів[1]. Найбільша його протяжність — 200 км, координати найвищої вершини — 7.08° пд. ш. 27.09° зх. д. / -7.08; -27.09 (Рифейські гори)[2]. Абсолютна висота цієї вершини — близько −60 м, а над прилеглою морською поверхнею вона височіє на 1,5–1,7 км[2].

Назва

Назва Рифейських гір — деякої північної гірської системи в уявленнях давніх греків — потрапила на карту Місяця ще в 17 столітті. П'єр Гассенді дав її горам, нині відомим як Апенніни[3], а Ян Гевелій — кратерованій материковій області північніше Моря Криз[4][5]. Об'єкт цієї статті Рифеєм назвав Йоганн Генріх фон Медлер у 19 столітті. 1935 року цю назву (Riphaeus) затвердив Міжнародний астрономічний союз[6][7], а на початку 1960-х їй разом із назвами інших місячних гір надали нинішню латинізовану форму: Montes Riphaeus[8][9][10].

Раніше цей об'єкт мав і іншу назву: 1645 року Міхаель ван Лангрен дав яскравій області Рифейських гір та кратера Евклід ім'я Parigi[11][12], походження якого невідоме[13].

Окремі відгалуження Рифейських гір раніше мали офіційні власні імена: Великий Рифей (лат. Riphaeus Major, східна гілка південної частини гір), Малий Рифей (Riphaeus Minor, на захід від Великого), Середній Рифей (Riphaeus Medius, відходить від центру на північний схід), Борей (Riphaeus Boreus, відходить від центру на північ) та Урал (Ural, на північному заході)[14]. Ці назви (деякі з них — для дещо інших частин гірської системи) були запропоновані Йоганном Крігером^[en] та Рудольфом Кенігом^[en] у публікаціях 1898—1912 років[15][16], 1935 року затверджені Міжнародним астрономічним союзом[6], а 1961 скасовані ним[15]. Згадані автори надали назви й деяким іншим об'єктам Рифею та його околиць, але ці назви МАС не визнавав ніколи[15].

Опис

Рифейські гори — це рештки валів кількох великих кратерів, накладених один на одного, зруйнованих подальшими ударами та більшою частиною затоплених лавою. Східне пасмо гір, ймовірно, є частиною валу безіменного 230-кілометрового кратера, в якому лежить більша частина Моря Пізнаного. Хребет у формі півкільця на півночі Рифею — це залишки валу 64-кілометрового кратера Евклід P. Їх сполучає пасмо, що його інтерпретують як рештки валу безіменного 190-кілометрового кратера, перекритого двома згаданими. Втім, через сильну зруйнованість усіх цих кратерів ця картина деякою мірою гіпотетична[1].

Приблизно посередині Рифей перетятий безіменною грядою, що тягнеться з північного заходу на південний схід. З її південного боку поверхня на 200–300 м вища, ніж із північного[2]. В материковій місцевості поблизу кратера Евклід ця гряда переходить в уступ (яскравий приклад таких переходів). На цьому уступі простежуються дві тераси. І гряда, і уступ є поверхневими проявами насуву[17].

Місця посадок космічних апаратів

• 31 липня 1964 року на південному сході від Рифейських гір (10.6340° пд. ш. 20.6771° зх. д. / -10.6340; -20.6771 (Рейнджер-7)) після успішної зйомки Місяця розбився космічний апарат «Рейнджер-7».
• 20 квітня 1967 року на північному сході від гір (3.0163° пд. ш. 23.418° зх. д. / -3.0163; -23.418 (Сервеєр-3)) здійснив м'яку посадку «Сервеєр-3».
• 19 листопада 1969 року поруч із «Сервеєром-3» (3.01239° пд. ш. 23.42157° зх. д. / -3.01239; -23.42157 (Аполлон-12)) сів місячний модуль корабля «Аполлон-12».

Див. також

• Список гір на Місяці

Примітки

1. Hawke, B. R.; Head, J. W. (1977). Pre-Imbrian history of the Fra Mauro region and Apollo 14 sample provenance. Proceedings of 8th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 14-18, 1977. vol. 3: 2741—2761. Bibcode:1977LPSC....8.2741H.
2. За альтиметричними даними супутника Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.].
3. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 33. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
4. Hevelius J. [1] — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 234. — DOI:10.3931/e-rara-238. Архівовано з джерела 30 червня 2018 (Riphæi Montes — у списку назв на с. 234 [Архівовано 6 серпня 2018 у Wayback Machine.] (те ж саме на Google Books)).
5. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 207, 209. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W. (Інше посилання [Архівовано 30 червня 2018 у Wayback Machine.]).
6. Blagg M. A., Muller K., Wesley W. H., Saunder S. A., Franz J. H. G., IAU. Named Lunar Formations. — London : P. Lund, Humphries & Co. Ltd, 1935. — P. 91, 104. — Bibcode:1935nlf..book.....B. (Витяги, архів).
7. Пугачева С. Г., Родионова Ж. Ф., Шевченко В. В., Скобелева Т. П., Дехтярева К. И., Попов А. П. Государственный Астрономический институт им. П.К. Штернберга, МГУ. Номенклатурный ряд названий лунного рельефа. — 2009. — С. 52. (описание)
8. Transactions of the IAU Vol. XI B. Proceedings of the 11th General Assembly (Berkeley, 1961) / Ed. D. H. Sadler. — Academic Press, 1962. (Витяги, архів): «Mountain-like chains are designated in Latin by denominations allied with our terrestrial geography. Names are associated with the substantive Mons according to the Latin declination rules and spelling».
9. Transactions of the IAU Vol. XII B. Proceedings of the 12th General Assembly (Hamburg, 1964) / Ed. J.-C. Pecker. — Academic Press, 1966. — P. 202–205. (Витяги, архів).
10. Montes Riphaeus. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 13 квітня 2015.
11. Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645).
12. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 191, 196. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
13. Peter van der Krogt, Ferjan Ormeling (2014). Michiel Florent van Langren and Lunar Naming (PDF). Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Annex (Biblioteca Tècnica de Política Lingüística; 11): 1851—1868. doi:10.2436/15.8040.01.190. Архів оригіналу (PDF) за 3 січня 2016. Процитовано 8 березня 2018.
14. Montes Riphaeus. The Moon-Wiki. Архів оригіналу за 28.02.2018. Процитовано 13.04.2015.
15. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 165–168, 226, 235. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W. (Names of J.N.Krieger and R.Konig on The Moon-Wiki, archive).
16. Krieger J. N. Mond-Atlas. — Wien, 1912. — Т. 1. — С. 12–13. (Інше посилання; карта з 2 тому)
17. Watters T. R., Johnson C. L. Lunar Tectonics // Planetary Tectonics / T. R. Watters, R. A. Schultz. — Cambridge University Press, 2010. — P. 146–147. — ISBN 978-0-521-76573-2.

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рифейські гори
• Карта регіону з чинними назвами деталей поверхні [Архівовано 13 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Montes Riphaeus. The Moon-Wiki. Архів оригіналу за 28.02.2018. Процитовано 13.04.2015.
• Інтерактивні карти Місяця, центровані на Рифей: фотомозаїка [Архівовано 9 березня 2018 у Wayback Machine.], карта висот [Архівовано 8 березня 2018 у Wayback Machine.].
• Знімки з борта «Аполлонів» [Архівовано 31 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Ділянка на сході Рифейських гір: знімок зонда LRO з роздільною здатністю 0,94 м/пікс.