Рибалка Валентин Васильович
Рибалка Валентин Васильович (* 1 січня 1947, Ютербог, Німеччина) — доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник відділу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, головний науковий співробітник лабораторії психології творчості Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. БіографіяВ. В. Рибалка народився 1 січня 1947 року у місті Ютербог (Німеччина) в сім'ї військовослужбовця. У 1962 році закінчив 8 класів Новомосковської загальноосвітньої середньої школи № 11 Дніпропетровської області, а 1966 року — Дніпропетровський технікум автоматики та телемеханіки. В 1967–1972 роках навчався на факультеті психології Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, після закінчення якого обіймав посаду інженерного психолога Київського науково-дослідного інституту периферійного обладнання Науково-виробничого об'єднання «Електронмаш». З 1974 року — аспірант, а з 1977 року — молодший науковий співробітник Інституту психології Міносвіти України. У 1982 році захистив кандидатську дисертацію «Психологічні особливості процесу синтезу при конструюванні технічних об'єктів» (науковий керівник — В. О. Моляко). Працював старшим науковим співробітником (з 1985) лабораторії психології трудового виховання, завідувачем Республіканського центру психологічної служби системи освіти Інституту психології України (з 1991). З 1993 року — старший науковий співробітник Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, у 1995–1998 роках — докторант цього ж інституту. У 1998 році захистив докторську дисертацію «Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників» (науковий консультант — Г. О. Балл). З 1998 року завідувач лабораторії (від 2001 року — відділу) психології трудової і професійної підготовки цього інституту. З 2007 року — провідний науковий співробітник відділу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України. В. В. Рибалка є радником директора Інституту обдарованої дитини НАПН України (з 2008), головним науковим співробітником Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи НАПН України (з 2008), членом Наукової консультативної ради з соціально-психологічних питань Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (з 2009)[1]. Наукова діяльністьСфера наукових інтересів В. В. Рибалки — теоретична, прикладна і практична психологія, психологія особистості, психологія праці і професійної підготовки, педагогічна та вікової психологія. Серед найвагоміших наукових результатів — створення психологічної теорії особистості, що спирається на модель тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості, а також розробка концепції розвитку творчо обдарованої особистості, культурологічних та аксіологічних аспектів психології честі та гідності особистості, особистісного підходу в психології праці та професійної підготовки. Ним створено «Опитувальник розвитку особистості та впливу її властивостей на інтелект». В. В. Рибалка є автором понад 420 наукових робіт з психології. Він є членом редколегій шести наукових журналів психолого-педагогічного спрямування, зокрема, журналу Future Human Image (індексується у Web of Science). За його науковим керівництвом захищено 14 кандидатських і 1 докторська дисертації. Основні наукові праці
Нагороди
Література
Примітки
Посилання
|