У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грааф.
Реньє́ де Гра́аф, часто Рен'є де Грааф, правильніша вимова «Ре́йнір де Ґра́аф» (нід.Reinier de Graaf, лат.Reijnerus de Graeff, англ.Regnier de Graaf) — нідерландський анатом та фізіолог, відомий відкриттями у галузі статевої системи.
Грааф здійснив виняткову роботу в області дослідження статевої системи, зробивши багато відкриттів та системазувавши відкриття попередників. Примітно, що він не використовував у своїх дослідах мікроскопа, хоча і згадує цей прилад. Науковий доробок Граафа включає опис сім'яних канальців, вивідних проток, жовтого тіла. Досліджуючи функції фаллопієвих труб, він описав їхню водянку (hydrosalpinx), вважаючи її одною з причин жіночого безпліддя[2][3]. Йому приписують винахід шприца.
На честь Граафа названі яєчникові пухирці. Сам він визнає, що не відкрив їх, але першим описав їхній розвиток. Окрім того, Граафу належить і першість в описі феномену жіночої еякуляції. Сам він зв'язав її з ділянкою у піхві, тією самою, яку згодом назвали на честь німецького гінеколога Ернста Грефенберга (G-точка)[4][5] . Вивчаючи механізм травлення, він провів унікальні досліди зі збирання слини та шлункового соку за допомогою запропонованої ним методики накладання фістул.
Проте, поряд з відкриттями, істинність яких пізніше підтвердилася, описи Граафа місять у собі й помилки. Так, він прийняв яєчникові пухирці за яйцеклітини, вважав сім'яні пухирці сховищем сперматозоїдів[3]. Засновуючись на дослідах над кролями і описі позаматкової вагітності жінки, він припустив, що плід розвивається з яйцеклітини, чоловіча сім'яна рідина тільки провокує її розвиток у матці.
↑Ankum WM, Houtzager HL, Bleker OP (1996). Reinier De Graaf (1641–1673) and the fallopian tube. Human Reproduction Update. 2 (4): 365—9. doi:10.1093/humupd/2.4.365. PMID9080233.
↑ абJocelyn HD, Setchell BP (1972). Regnier de Graaf on the human reproductive organs. An annotated translation of Tractatus de Virorum Organis Generationi Inservientibus (1668) and De Mulierub Organis Generationi Inservientibus Tractatus Novus (1962). Journal of Reproduction and Fertility. Supplement. 17: 1—222. PMID4567037.
Houtzager HL. Reinier de Graaf 1641—1673 ((нід.)). Rotterdam: Erasmus publishing, 1991. ISBN 90-5235-021-3.
Houtzager HL (2000). Reinier De Graaf and his contribution to reproductive biology. European Journal of Obstetrics, Gynecology, and Reproductive Biology. 90 (2): 125—7. doi:10.1016/S0301-2115(00)00258-X. PMID10825629.
Longo LD; Degraaf, R (1996). De mulierum organis generationi inservientibus tractatus novus. American Journal of Obstetrics and Gynecology. 174 (2): 794—5. doi:10.1016/S0002-9378(96)70467-2. PMID8623824.
Wiesemann C (1991). Regnier de Graaf (1641–1673) [Regnier de Graaf (1641–1673)]. Der Pathologe (German) . 12 (6): 352—3. PMID1792221.
Houtzager HL (1981). Reinier de Graaf. European Journal of Obstetrics, Gynecology, and Reproductive Biology. 12 (6): 385—7. doi:10.1016/0028-2243(81)90083-6. PMID7037492.
Gysel C (1978). Reinier de Graaf (1641–1673) and the syringe [Reinier de Graaf (1641–1673) and the syringe]. Nederlands Tijdschrift Voor Tandheelkunde (Dutch) . 85 (5): 216—8. PMID379667.
Mann RJ (1976). Regnier de Graaf, 1641–1673, investigator. Fertility and Sterility. 27 (4): 466—8. PMID773713.
Lindenboom GA (May 1974). Reinier de Graaf (1641–1673) [Reinier de Graaf (1641–1673)]. Nederlands Tijdschrift Voor Geneeskunde (Dutch) . 118 (21): 789—95. PMID4597505.
Reinier de Graaf and the Royal Society of London [Reinier de Graaf and the Royal Society of London]. Nederlands Tijdschrift Voor Geneeskunde (Dutch) . 117 (28): 1049—55. 1973. PMID4595333.
Lindberg J (1963). Regnier de GRAAF [Regnier de GRAAF]. Nordisk Medicin (Swedish) . 69: 108—12. ISSN0029-1420. PMID13930746.
Ruler Han van (2003). 'Graaf, Reinier de (1641-73)' The Dictionary of 17th and 18th-Century Dutch Philosophers. Bristol: Thoemmes, 2003, vol. 1, 348–9. ISBN 1-85506-966-0.
Ruler Han van (2007). 'Graaf, Reinier de' Dictionary of Medical Biography. Westport, Conn.: Greenwood, 2007, vol. 2, 570.