Рене-Жюст Гаюї

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гаюї.
Рене-Жюст Гаюї
фр. René Just Haüy Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився28 лютого 1743(1743-02-28)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сен-Жуст-ан-Шоссе, Пікардія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1 червня 1822(1822-06-01)[4] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез і Grave of Haüyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьфранцуз
Діяльністьмінералог, фізик, кристалограф Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПаризький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьгеологія, кристалографія
ЗакладНаціональний музей природознавства Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапрезидент Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняабат
Відомі учніGabriel Delafossed Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиХристиян Самуель Вейс[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Паризьке філоматичне товариствоd
Шведська королівська академія наук
Французька академія наук
Петербурзька академія наук
Прусська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Нідерландська королівська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриВалентин Гаюї Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (12 березня 1818)

Список 72 імен на Ейфелевій вежі

CMNS: Рене-Жюст Гаюї у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Рене-Жюст Гаюї (фр. René Just Haüy; 28 лютого 1743, Сен-Жуст-ан-Шоссе — 3 червня 1822, Париж) — французький мінералог і кристалограф. Іноземний почесний член Петербурзької академії наук (1806). Відкрив один з основних законів кристалографії (закон Аюї).

Біографія

Рене-Жюст Гаюї народився в Сен-Жюст-ан-Шоссе 28 лютого 1743 року в провінції Іль-де-Франс (пізніше — департамент Уаза). Його батьками були Юст Аюї, бідний ткач полотна, і його дружина Магдлен Канделот.

Інтерес Аюї до служб і музики місцевої церкви привернув до нього увагу пріора сусіднього абатства премонстрантів. Через нього Аюї познайомили з колегою в Парижі та отримали стипендію в коледжі Наваррі. Зрештою Аюї став ашером, а в 1764 році був призначений регентом (магістром) четвертого класу.

Аюї також прогресував у своєму релігійному навчанні. Він прийняв постриг у 1762 році, прийняв сан у 1765 році і був призначений іподияконом у 1767 році, став дияконом у 1769 році та був висвячений на римо-католицького священика у 1770 році.

Після висвячення Аюї став регентом (вчителем) другого класу в коледжі Кардинала-Лемуана. Завдяки дружбі зі своїм духовним керівником, аббатом Ломондом, Аюї зацікавився спочатку ботанікою, а після лекції Луї-Жан-Марі Добентона — мінералогією.

Його брат Валентин Аюї був засновником першої школи для сліпих Institution des Jeunes Aveugles (Інститут для сліпої молоді) у Парижі.

Праці

  • Essai d'une théorie sur la structure des crystaux (1784) BNF
  • Exposition raisonné de la théorie de l'électricité et du magnétisme, d'après les principes d'Æpinus (1787) BNF
  • De la structure considérée comme caractère distinctif des minéraux (1793)
  • Exposition abrégé de la théorie de la structure des cristaux (1793) BNF
  • Extrait d'un traité élémentaire de minéralogie (1797)
  • Traité de minéralogie (5 vols, 1801) BNF: Vol 1 Vol 2 Vol 3 Vol 4 Vol 5
  • Traité élémentaire de physique (2 vols 1803, 1806); Quatrième édition, 1855
  • Tableau comparatif des résultats de la cristallographie, et de l'analyse chimique relativement à la classification des minéraux (1809) BNF
  • Traité des pierres précieuses (1817) BNF
  • Traité de cristallographie (2 vols, 1822) Google Books
  • Гаюи Р. Ж. Структура кристаллов. Серия «Классики науки». М.-Л., 1962.

Джерела

  • Вернадский В. И. Закон Гаюи и векториальное строение кристаллов.// Труды отд.физ. наук О-ва любит.естеств., 1904.Т.12.Вып.1. С.1-14.
  • Вульф Г. В. Аббат Ренэ Жюст Аюи. // Природа, 1922. № 8-9. С.89-96.
  • Шафрановский И. И. и Раскин Н. М. Р. Ж. Гаюи и его научные связи с русскими учеными.// Вопросы истории естествознания и техники.1957, вып.5. С. 165—168.
  • Шаскольская М. П., Шафрановский И. И. Рене Жюст Гаюи / Отв. ред. Г. Б. Бокий. М., 1981—153 с.
  • Christine Blondel, " Haüy et l'électricité : de la démonstration spectacle à la diffusion d'une science newtonienne ", dans Revue d'histoire des sciences, vol. 50, 1997, p. 265—282 [texte intégral]
  • Гаюи, Рене-Жюст // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Див. також

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Персей — 2005.
  5. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  6. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

Посилання