Реймон Бернар

Реймон Бернар
фр. Raymond Bernard
Дата народження10 жовтня 1891(1891-10-10)
Місце народженняПариж, Франція
Дата смерті12 грудня 1977(1977-12-12) (86 років)
Місце смерті
Париж, Франція
ПохованняЦвинтар Монмартр[1]
Національністьєврей
ГромадянствоФранція Франція
Професіякінорежисер, сценарист, актор
Роки активності19171958
IMDbID 0076368
Нагороди та премії
Реймон Бернар у Вікісховищі

Реймо́н Берна́р (фр. Raymond Bernard; 10 жовтня 1891, Париж, Франція — 12 грудня 1977, та же) — французький кінорежисер, сценарист та актор, чия кінокар'єра тривала понад 40 років.

Біографія

Реймон Бернар народився 10 жовтня 1891 року в Парижі. Він був молодшим сином письменника Трістана Бернара і брат драматурга Жан-Жак Бернар[fr]. Свою кар'єру він почав як актор, з'являючись на сцені в постановках п'єс, написаних його батьком, у тому числі «Жанна Доре» (1913) разом з Сарою Бернар[2]. У 1917 році Бернар почав працювати в кіно помічником Жака Фейдера на студії «Гомон», а потім продовжив як режисер, головним чином адаптуючи для кіно п'єси свого батька[3].

У 1924 році Реймон Бернар започаткував новий стиль фільму — історичне видовище, поставивши стрічку «Диво вовків» (фр. Le Miracle des loups), дія якого відбувається у Франції XV століття за часів правління Людовика XI. Стрічка стала не тільки найдорожчим фільмом того часу, але й однією з найдохідніших[4]. Здатність Бернара поєднувати драматичну розповідь з розлогою постановкою та великою кількістю виконавців була використана у двох наступних його фільмах періоду кар'єри в німому кіно, «Шахіст» (1927) та «Тараканова» (1930)[5].

Кінокар'єра Реймона Бернара в еру звукового кіно тривала впродовж майже трьох десятиліть. Подальші його масштабні постановки включали його фільм про Першу світову війну, «Дерев'яні хрести» (1932), та трисерійну кіноадаптацію роману Віктора Гюго «Знедолені», що тривала майже п'ять годин екранного часу. У своїх пізніх фільмах Бернар повернувся до більш скромних проектів і бюджетів, включаючи кілька витончених комедій. Під час окупації Франції в роки Другої світової війни Бернар, як єврей, був змушений переховуватися, а його кінематографічна кар'єра припинилася до кінця війни.

Реймон Бернар завершив кінематографічну кар'єру в 1958 році, але в 1970-х роках, коли йому було 80 років, він зміг контролювати реконструкцію «Знедолених», яка була суттєво скорочена в 1940-х роках для зручності кінопрокату. У 1977 році, незабаром після трансляції майже повної версії фільму французьким телебаченням, Бернар помер у віці 86 років[4][6].

Фільмографія (вибіркова)

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1917 Бездонний яр Le ravin sans fond Так
1918 Джентльмен комерсант Le gentilhomme commerçant Так
1918 Лікування гикавки Le traitement du hoquet Так
1919 Маленьке кафе Le petit café Так Так
1920 Таємниця Розетти Ламбер Le secret de Rosette Lambert Так
1924 Диво вовків Le miracle des loups Так Так
1927 Шахіст Le joueur d'échecs Так Так
1930 Тараканова Tarakanova Так
1931 Монмартр Faubourg Montmartre Так Так
1932 Дерев'яні хрести Les croix de bois Так Так
1934 Знедолені Les misérables Так Так
1934 Тартарен із Тараскона Tartarin de Tarascon Так Так
1935 Коханці і злодії Amants et voleurs Так Так
1936 Анна-Марія Anne-Marie Так
1936 Винний Le coupable Так
1937 Марта Рішар на службі Франції Marthe Richard au service de la France Так
1938 Я була авантюристкою J'étais une aventurière Так
1938 Кавалькада кохання Cavalcade d'amour Так
1939 Заручники Les otages Так
1946 Друг прийде сьогодні ввечері …Un ami viendra ce soir… Так Так
1946 Прощавай, любий Adieu chérie Так Так
1948 Якби молодість знала Si jeunesse savait… Так
1949 Майя Maya Так Так
1949 Божий суд Le Jugement de Dieu Так Так
1951 Мис Надії Le cap de l'espérance Так Так
1953 Дама з камеліями La dame aux camélias Так Так
1953 Красуня з Кадіса La belle de Cadix Так Так
1955 Плоди літа Les fruits de l'été Так Так
1957 Сьома заповідь Le septième commandement Так
1958 Електрична вдова Le septième ciel Так Так
Актор
  • 1915 : Жанна Доре / Jeanne Doré — Жак Дор
  • 1924 : Диво вовків / Le miracle des loups — шахіст

Визнання

Нагороди та номінації Реймона Бернара[7]
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1936 Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм Анна-Марія Номінація

Примітки

  1. Geni.com — 2006.
  2. Richard Abel. French Cinema: the First Wave 1915—1929. Princeton University Press, 1984. p.546
  3. Ciné-Ressources. Fiches personnalités: Raymond Bernard [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Процитовано 15.08.2017.
  4. а б Lenny Borger. Programme notes for a Thames Television live presentation of The Chess Player, London, 1990.
  5. Dictionnaire du cinéma français des années vingt (1895): Raymond Bernard profile [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.](фр.), 1895.revues.org; процитовано 15.08.2017.
  6. Michael Koresky. Raymond Bernard [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.], criterion.com; Процитовано 15.08.2017.
  7. Нагороди та номінації Реймона Бернара на сайті IMDb (англ.)

Посилання