|
Рахманін Олег Борисович
Оле́г Бори́сович Рахма́нін (7 жовтня 1924, місто Дмитров, тепер Московської області, Російська Федерація — 4 серпня 2010, місто Москва, Російська Федерація) — радянський дипломат і партійний діяч, 1-й заступник завідувача відділу ЦК КПРС по зв'язках з комуністичними і робітничими партіями соціалістичних країн. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1971—1976 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1981 роках. Член ЦК КПРС у 1981—1989 роках. Депутат Верховної Ради Російської РФСР 9-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Доктор історичних наук (1975), професор (1977), китаєзнавець. Член Західно-Сибірського відділення Російської академії природничих наук (РАПН). Дійсний член Міжнародної академії інформатизації, Академії проблем дипломатичних наук і міжнародних відносин. Член Спілки журналістів Росії. ЖиттєписНародився в родині службовців. У 1939 році, закінчивши неповну середню школу в Москві, Олег Рахманін став курсантом 1-ї Московської спеціальної артилерійської школи. У 1942 році закінчив 1-е Томське артилерійське училище. Учасник німецько-радянської війни з 1943 року. Служив начальником розвідки артилерійського дивізіону 8-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії. У вересні 1943 року в одному з боїв був важко поранений. З госпіталю виписався в лютому 1944 року. Медична комісія визнала його обмежено придатним і відмовила в проханні знову відправити на фронт. У 1945 році демобілізований з армії. Наприкінці 1945 році направлений в Народний комісаріат закордонних справ СРСР. Після навчання і проходження дипломатичної практики в 1946—1949 роках працював завідувачем консульського відділу в генеральних консульствах СРСР у китайських містах Чанчуні і Харбіні. У 1949—1951 роках — у центральному апараті Міністерства закордонних справ СРСР. У 1951—1953 роках навчався в спеціальній школі китаєзнавства в місті Пекіні. Закінчив екстерном факультет історії міжнародних відносин Народного університету в Пекіні. До 1958 рокуbsp;— 2-й секретар Посольства СРСР в Китайській Народній Республіці, 1-й секретар Посольства СРСР в Китайській Народній Республіці. Завдяки доброму знанню китайської мови неодноразово був учасником радянсько-китайських переговорів на вищому рівні. У 1958—1960 роках — слухач Вищої дипломатичної школи МЗС СРСР. У 1960—1963 роках — радник Посольства СРСР у Китайській Народній Республіці. У 1963—1965 роках — референт, завідувач сектора відділу ЦК КПРС по зв'язках з комуністичними і робітничими партіями соціалістичних країн. У 1965 — травні 1968 року — заступник завідувача, у травні 1968 — 1987 року — 1-й заступник завідувача відділу ЦК КПРС по зв'язках з комуністичними і робітничими партіями соціалістичних країн. З 1987 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Москві. З березня 1987 року — науковий співробітник, член Вченої ради Інституту військової історії Міністерства оборони СРСР. Був 1-м заступником голови правління Товариства радянсько-китайської дружби. Помер 4 серпня 2010 року в Москві. Похований на Ваганьковському цвинтарі. Наукова діяльністьЯк історик-міжнародник підготував і видав понад 100 наукових праць. За підручник «Зовнішня політика Радянського Союзу» у 1980 році отримав Державну премію СРСР. Основні праці (використовував також псевдоніми Борисов і Владимиров):
РодинаБатько — Рахманін Борис Іванович (1899—1969). Мати — Рахманіна Анастасія Андріївна (1900—1978), працювала вихователем в дитячому будинку. Дружина — Рахманіна (Маркелова) Євгенія Іванівна (1924 р.н.), багато років працювала в МЗС СРСР. Дочка — Рахманіна Марина Олегівна (1952 р.н.), кандидат історичних наук, працює в системі МЗС РФ. Син — Рахманін Володимир Олегович (1958 р.н.), посол Російської Федерації в Ірландії. Нагороди і звання
ПриміткиДжерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
