|
Рассел Мінс
Рассел Чарлз Мінс (англ. Russell Charles Means; 10 листопада 1939 — 22 жовтня 2012) — американський актор, громадський діяч, борець за права індіанців. ЖиттєписРассел Мінс, індіанець оглала-сіу за походженням, народився 1939 року в Поркюпайні, Південна Дакота в резервації Пайн-Ридж.[8] 1942 року разом зі своєю сім'єю він переїхав до області затоки Сан-Франциско, де згодом зв'язався зі злочинністю і почав зловживати алкоголем. Його життя круто змінилася 1968 року, коли він приєднався до Руху американських індіанців (РАІ). Натхненний войовничим духом організації, Мінс заснував друге відділення РАІ в Клівленді і пізніше, 1970 року, під час святкування Дня подяки скоїв зіткнення в Плімуті. 1972 року він брав участь у захопленні будівлі Бюро у справах індіанців у Вашингтоні, внаслідок якого втрачено багато конфіденційних документів. Широкого розголосу набув інцидент 1973 року, коли Мінс і група озброєних активістів чисельністю від 200 до 300 осіб захопили селище Вундед-Ні в резервації Пайн-Ридж, заявивши, що вони встановлюють у ньому традиційне незалежне племінне правління. Протистояння переросло в 71-денний збройний конфлікт із поліцією, армією і ФБР, внаслідок якого 120 протестувальників-індіанців, що залишилися в живих, склали зброю, повіривши обіцянкам влади поліпшити умови проживання корінних жителів. 1974 року Мінс висунув свою кандидатуру на посаду президента племені оглала-сіу на противагу Діку Вілсону[en]. Хоча підрахунки показали, що Вілсон набрав на дві сотні голосів більше, Мінс стверджував, що результат сфальсифіковано. Офіційне розслідування показало правоту Мінса і призначило нові вибори, проте уряд Вілсона скасував цю постанову. Подальші слухання у справі інциденту в Вундед-Ні розкрили низку фактів фальсифікацій і фальшивих свідчень з урядової сторони, внаслідок чого у вересні 1974 року Мінса виправдали. Згодом він ще не раз поставав перед судом, зокрема 1975 року за звинуваченням у вбивстві, проте його визнано невинним. Також він пережив низку замахів на своє життя. У 1980-ті роки Рассел Мінс перейнявся ідеями паніндіанізму. Так, 1985 року, почувши по радіо про утиски сандиністською владою Нікарагуа індіанців племені міскіто[9], на чиїх землях почали створюватися сільськогосподарські кооперативи, Мінс вирушив до Нікарагуа для збору інформації щодо цієї проблеми. Ліві кола США підтримували сандиністів, хоча визнавали «помилковими» деякі сторони їхньої політики щодо міскіто[10]. Рассела Мінса звинуватили в «екстремізмі» і «політичній короткозорості» і знову виключили з Руху американських індіанців, який на той час відмовився від попереднього радикалізму. Загалом Мінс шість разів виходив зі складу РАІ та повертався знову до лав цього руху.[11] У грудні 2007 року з ініціативи Мінса індіанці племені лакота оголосили про свою незалежність від США, внаслідок чого виникла віртуальна держава — Республіка Лакота. Віртуальна республіка претендує на територію п'яти штатів — Північної і Південної Дакоти, Небраски, Вайомінгу і Монтани[12]. 2008 року Мінс знову балотувався на посаду президента племені оглала, набравши 2083 голоси, проте програв конкурентці Терезі Два Бики[en], яка набрала 2443 голоси[13]. В останні роки життя Рассел Мінс страждав від раку горла.[14] Фільмографія
Інша діяльність1997 року він випустив автобіографічну книгу «Where White Men Fear to Tread» («Куди боїться ступити біла людина»). Мінс проявив себе й на музичному терені, випустивши альбом Electric Warrior. Особисте життяМінс одружувався п'ять разів; чотири перших його шлюби завершилися розлученнями. Загалом у нього десять дітей. Його останньою дружиною стала Перл Деніел-Мінс, яка залишалася з ним до останніх хвилин його життя[15]. Див. такожПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
