Расово-антропологічна школа

Расово-антропологічна школа в соціології виникає та існує у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. Згідно цього вчення, головним чинником розвитку людства є чистота раси. Біла раса є домінуючою.

В науковому плані расово-антропологічний напрям виявився нежиттєздатним. В політичному ж плані він дав поштовх для розвитку расизму та фашизму, геноциду і етноциду.

Головний представник — Жозеф Артур де Ґобіно (1816-1882).

Основні положення

Основні положення расово-антропологічної школи зводяться до визначення, що:

• соціальне життя і культура є лише наслідком дії расово-антропологічних чинників;

• раси є головними суб'єктами історичного процесу;

• раси поділяються на "вищі" й "нижчі";

• змішування рас призводить до фізичної і культурної деградації суспільства.

Література

Черниш Н. Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою навчання. — 5-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2009.