Радченко Михайло Іванович

Радченко Михайло Іванович
Народився	14 грудня 1908(1908-12-14)  Ма́рківка, Луганська область
Помер	20 березня 1975(1975-03-20)  (66 років) Гудермес, Чечено-Інгуська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	залізничник
Нагороди

Михайло Іванович Радченко (14 грудня 1908(1908-12-14) , Ма́рківка — 20 березня 1975(1975-03-20) , Гудермес, Чечено-Інгуська Автономна Радянська Соціалістична Республіка) — почесний залізничник, Герой Соціалістичної Праці (1943).

Біографія

Михайло Радченко народився 14 грудня 1908 року у селі Марківка (нині — селище). Рано залишився без батьків, працював батраком, пастухом. Пізніше переїхав до міста Георгієвськ Ставропольського краю, де працював на залізниці, був розсильним, учнем слюсаря, слюсарем, помічником машиніста, машиністом у депо станції «Гудермес» Орджонікідзевської залізниці. Активний учасник Кривоносівського руху[1].

У роки Німецько-радянської війни Радченко водив військові ешелони, состави із нафтою, евакуаційні поїзди. У серпні 1942 року він, незважаючи на масовані ворожі бомбардування і артобстріл, успішно пригнав у Гудермес склад із боєприпасами. Під час Сталінградської битви займався підвезенням цистерн із паливом до Волги, а під час радянського контрнаступу підвозив підкріплення та боєприпаси[1].

Указом Президії Верховної ради СРСР від 5 листопада 1943 року за «особливі заслуги в забезпеченні перевезень для фронту та народного господарства, видатні досягнення у відновленні залізничного господарства у важких умовах воєнного часу» Михайло Радченко був удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та медалі «Серп і Молот»[1].

Після закінчення війни Радченко продовжував працювати на залізниці. Із 1963 року — на пенсії. Проживав в Гудермесі.

Помер 20 березня 1975 року[1].

Примітки

1. Радченко Михайло Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Література

• Герои стальных магистралей. Кн. 2. — М., 2003.
• Герои труда военных лет 1941—1945. — М., 2001.