Радця

Ра́дник або заст. ра́дця[1] — історичне поняття, член міського магістрату у містах, наділених магдебурзьким правом.

Альтернативні назви

На українських землях під польською і, пізніше, австро-угорською владою відоме також як радний.

В Україні часів Російської імперії на позначення члена місцевого самоврядування вживалася назва гласний.

Див. також

• Депутат
• Райці

Посилання

• П. М. Сас. Райці // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 128. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Радця // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1553. — 1000 екз.
• Радця // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.

Примітки

1. Бусел, В. (2005). Великий тлумачний словник сучасної української мови (укр) . Київ; Ірпінь: Перун. с. 1199. ISBN 966-569-013-2. РАДЦЯ, -і, ч., заст. Радник (у 2 знач.)