|
Раджмоган Ґанді
Раджмоган Ґанді (нар. 7 серпня 1935 року)[4] – біограф і науковий співробітник Центру вивчення культур Південної Азії та Середнього Сходу в Університеті Іллінойсу в Урбана-Шампейн (США). Онук Магатми Ґанді та Чакраварті Раджаґопалачарі[en] Також запрошений професор Індійського технологічного інституту Ґандінаґар[en]. Раннє життяЙого батько Девдас Ґанді, наймолодший син Магатми Ґанді, був відповідальним редактором Hindustan Times. Раджмоган Ґанді навчався в коледжі Св. Стефана[en] (Нью-Делі, Індія). Його дід по матері Ч. Раджаґопалачарі, був другим генерал-губернатором Індії, після лорда Луїса Маунтбеттена, одного з головних соратників Магатми Ґанді. Академічна кар’єра та активізмВід 1956 року є учасником руху Ініціативи змін (раніше відомого як Моральне переозброєння). Раджмоган Ґанді вже пів століття бере участь в ініціативах, спрямованих на побудову довіри, побудову миру, демократії та бореться з корупцією й нерівністю[5]. У 1960-х і на початку 1970-х років Ґанді відіграв провідну роль у створенні «Ейжа плато», конференц-центру Ініціатив змін у містечку Панчґані[en] в горах західної Індії. Центр “Ейжа плато” відомий на Індійському субконтиненті за його внесок в екологію[6]. Під час надзвичайного стану в Індії[en] у 1975–1977 роках активно обстоював демократичні права особисто, а також у щотижневому журналі «Хіммат» (“Відвага”), що видавався в Бомбеї з 1964 по 1981 рік[7]. У своїй книзі «Історія двох повстань: Індія 1857-го та Американська громадянська війна», опублікованій 2009 року в Індії, Раджмоган Ґанді досліджує дві війни XIX століття, що відбулися в різних частинах світу майже одночасно. Попередня книга Ґанді, біографія його діда Магатми Ґанді, «Могандас: справжня історія людини, його народу та імперії», 2007 року отримала престижну нагороду від Конгресу історії Індії[en] (її вручають щодва роки)[8]. Згодом її видали в кількох країнах[6]. У відповідь на екстремістські заклики до повалення статуй Магатми Ґанді, нібито за його «расизм», Раджмоган Ґанді, який продовжує досліджувати біографію свого діда вже тривалий час, у лютому 2020 року під час Міжрелігійного дослідницького вікенду в американському місті Фресно, говорив, що «Ґанді передає слабкість свого часу». На думку Раджмогана Ґанді, оцінювати його діда, зокрема в часі його перебування у Південній Африці, треба саме з огляду на той час і на еволюцію його поглядів протягом усього його життя[9]. 2002 року Р. Ґанді отримав премію Академії Сагітя[en] (Академії літератури Індії) за книгу «Раджаджі: життя, біографія Чакраварті Раджаґопалачарі (1878–1972)» про свого діда по материнській лінії і провідну фігуру руху за незалежність Індії, що став першим генеральним губернатором Індії у 1948–1950 роках[10]. Він також є автором книг: Ґафар Кан[en] : ненасильницький бадшах пуштунів (2004); Помста та примирення: розуміння історії південної Азії (1999); Пател: Життя, біографія Валлаббхаї Патела (1875–1950), віце-прем’єр-міністра Індії у 1947–50 роках (1990); і Вісім життів: дослідження зустрічі індуїстів та мусульман (1987). Одну з його перших книг «Добрий човняр: портрет Ґанді» 2009 року перекладено на китайську мову й видано в Пекіні. 2013 року Р. Ґанді опублікував книгу «Пенджаб», історичний твір про нерозділений Пенджаб, від смерті Аурангзеба до Розділу Британської Імперії[11]. Перед викладацькою кар'єрою в університеті Іллінойсу Раджмоган Ґанді працював професором-дослідником в аналітичному Центрі політичних досліджень[en] у Нью-Делі. З 1985 до 1987 року був редактором щоденної газети «Індійський експрес» у Мадрасі (нині Ченнаї). 2004 року отримав Міжнародну гуманітарну премію (захисту прав людини) від міста Шампейн (штат Іллінойс), а 1997 року йому присвоєно звання почесного доктора юридичних наук університету Калгарі та почесного доктора філософії університету Обірін[en]. Член журі Нюрнберзької міжнародної премії за права людини[en] і співголова Центру за діалог і примирення в Ґурґаоні[10]. 2009—2010 обраний головою міжнародної організації Ініціативи змін[12]. Політика1989 року Ґанді програв Радживу Ґанді вибори до палати Лок Сабха в місті Амета. У 1990–92 роках був членом Радж'я Сабха (верхньої палати парламенту Індії) та очолював індійську делегацію Комісії ООН з прав людини в Женеві 1990 року. В індійському парламенті очолював спільний комітет обох палат у справах зареєстрованих каст і зареєстрованих племен. 21 лютого 2014 року він вступив у партію Аам Аадмі[en][13]. 2014 року брав участь у загальних виборах від округу Іст-Делі, та не пройшов[14]. Особисте життяДружину Раджмогана Ґанді звати Уша. У них двоє дітей, Супрія та Девадатта[15]. Книги
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
