Радауцан Сергій Іванович

Радауцан Сергій Іванович
рум. Sergiu Rădăuțanu Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився17 червня 1926(1926-06-17) Редагувати інформацію у Вікіданих
Кишинів, Румунське королівство
Помер6 березня 1998(1998-03-06) Редагувати інформацію у Вікіданих (71 рік)
Санкт-Петербург, Росія
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Молдова Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик
Alma materДержавний університет Молдови Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфізик Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія наук Молдови Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Республіки (Молдова)
Особ. сторінкаradautan.info Редагувати інформацію у Вікіданих

Сергі́й Іва́нович Радауца́н (17 червня 1926, Кишинів, Румунське королівство — 6 березня 1998, Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянський і молдавський фізик і державний діяч. Академік Академії наук Молдавської РСР (1972), голова Верховної Ради Молдавської РСР (1967—1971).

Біографія

Народився 1926 року в сім'ї представників молдавської інтелігенції: батько був викладачем французької мови, мати — випускницею консерваторії. Молодший брат Іван Радауцан був льотчиком випробувачем на заводі Антонова.

У 1955 р. з відзнакою закінчив фізичний факультет Кишинівського державного університету .

З 1959 р. був завідувачем лабораторії напівпровідникових матеріалів Інституту прикладної фізики Академії наук Молдовської РСР. У тому ж році захистив кандидатську дисертацію до Фізико-технічного інституту імені А. Ф. Йоффе у Санкт-Петербурзі, а 1966 р. — Докторську дисертацію в Ленінградському політехнічному інституті .

Член КПРС із 1962 р.

У 1964—1973 рр. — організатор та перший ректор Кишинівського політехнічного інституту. У 1967 р. йому було надано наукове звання професора.

У 1967—1971 рр. — голова Верховної Ради Молдавської РСР.

У грудні 1972 був обраний дійсним членом Академії наук Молдавської РСР. У 1974 р. був обраний її віцепрезидентом, залишаючись завідувачем лабораторії Інституту прикладної фізики та президентом Науково-технічного союзу Молдови.

Член Комітету Державної премії Республіки Молдова з науки, технології та виробництва (1995). Член Ради зі стійкої науки та розвитку людини (1996).

Роботи з фізики напівпровідників. Виконав комплексні дослідження фізичних та фізико-хімічних властивостей напівпровідникових сполук A III B V, A II B VI, дефектних тетраедричних фаз та твердих розчинів на їх основі.

Розробив методи вирощування монокристалів складних напівпровідникових фаз. Відкрив та вивчив упорядкування та явище політіпізму в деяких потрійних напівпровідниках. Досліджував ряд нових потрійних сплавів, що мають виражені фотоелектричні та люмінесцентні властивості.

Підготував 64 доктори та кандидати фізико-математичних наук. Автор близько 1000 наукових публікацій, зокрема 30 монографій. Перебував у редакційних колегіях низки профільних наукових видань Молдови. Читав лекції в університетах Франції, Німеччини, США, Великої Британії, Південної Кореї, Угорщини, Індії, Японії та інших країн.

У 1993 р. виступив одним із організаторів Міжнародного конгресу румуно-американської академії «Молдова: культурні та наукові відкриття на Заході» у Кишиневі. Брав активну участь у розробці програм науково-технічного співробітництва між Румунією та Республікою Молдова як член Міжміністерського урядового комітету.

Сергія Івановича у своїх колах називали «SIR». Це були одночасно як його ініціали, так і натяк на англійське звернення до королів та лицарів. Він вселяв повагу.

Був президентом Товариства «D. Cantemir» та президентом Фонду «D. Gusti».

Пам'ять

  • У Кишиневі встановлено меморіальні дошки на честь Сергія Радауцана.
  • У 2002 році було випущено поштову марку Молдови, присвячену вченому.

Нагороди та звання

Почесний член Російської інженерної академії (1992). Почесний професор Технічного університету Молдови (1995).

Примітки

Література

  • Храмов Ю. А. Радауцан Сергей Иванович // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 226. — 400 с. — 200 000 экз.