Рабочий Юрій Петрович
Юрій Петрович Рабочий (нар. 1 березня 1949, Ворошиловськ, Луганська область, УРСР) — радянський футболіст та український тренер, виступав на позиції захисника. Майстер спорту СРСР. Провів понад двісті матчів за ворошиловградську «Зорю». Кар'єра гравцяБатько — народився Старобільському районі й працював кранівником на Комунарському металургійному заводі, а його мати — донська козачка, працювала на тому ж заводі в їдальні. Юрій був старшим з двох братів[1]. Брав участь у міжшкільних спортивних змаганнях. Займався в спортивній секції під керівництвом Володимира Чумака. Виступав в юнацьких змаганнях чемпіонату Луганська й області. У складі команди грав з Володимиром Малигіним. Його гра сподобалася Юрію Кремньову та Євгену Пестову й він перейшов в коммунарский «Комунарець», який виступав у другій лізі СРСР. Коли його призвали в армію, проходив курс молодого бійця в місті Остер Чернігівської області. Надалі служив розвідником мотострілецького полку в навчальному центрі «Десна». Грав за команду дивізії в чемпіонаті збройних сил. Після демобілізації Робочий збирався писати заяву на зарахування в команду міста Рівне, проте після зустрічі з Євгеном Пестовим вирішив повернутися в Комунарськ[1]. На початку 1970-х Юрій перейшов у сєверодонецький «Хімік», в який вмовили його перейти Вадим Добіжа й Леонід Расторгуєв. «Хімік» також грав у Другій лізі. У 1973 році команда припинила виступи в турнірі і Робочий покинув Сєвєродонецьк. Кар'єру він продовжив в івано-франківському «Спартаку» з Першої ліги, куди його запросив В'ячеслав Першин. Начальник команди Олександр Кольцов пообіцяв надати йому квартиру, проте в підсумку він жив у гуртожитку. Робочий став гравцем основи, зігравши у всіх матчах другої ліги 1974 року, діючи в захисті в парі з Петром Кобичиком[1]. У 1975 році став гравцем ворошиловградської «Зорі» з Вищої ліги СРСР. Причиною переходу в «Зорю» стало виділення йому двокімнатної квартири в центрі Ворошиловграда через Облрадпроф. На перших зборах в Абхазії Рабочого пробували на різних позиціях у захисті. Після приходу на тренерський місток Йожефа Сабо в 1977 році, Юрій став грати як нападник. В цьому році команда дійшла до півфіналу Кубка СРСР, де поступилася московському «Торпедо» (0:1). У 1979 році команда зайняла передостаннє місце в чемпіонаті СРСР й вилетіла в Першу лігу. В цьому ж році Рабочий почав виступати як капітан[1]. У 1983 році провів останній сезон як професійний футболіст через травми, завершивши таким чином кар'єру в 35 років[2]. Один з найкращих центральних захисників в історії луганської «Зорі»[3]. У складі команди провів більше двохсот матчів. У 2010 році сайт Football.ua включив його до списку 50 найкращих гравців «Зорі», поставивши його на 26 місце[4]. Кар'єра тренераПо закінченню кар'єри гравця став працювати дитячим тренером у школі луганської «Зорі». Серед його вихованців Роман Разумов, Микита Каменюка, Віктор Онопко, Олександр Бацманов, Роман Коршиков та Руслан Даудов[1][2][5][6][7]. Працював з групою футболістів 1993 року народження[2]. У цій групі він працював з футболістами Дмитром Тертишним й Ренатом Мірошниковим[8][9]. Стиль гриРабочий виступав на позиції захисника й нападника. Юрій є лівшею[1]. Відзначали його хорошу гру в пас[10]. Особисте життяУ 1974 році він одружився. З майбутньою нареченою його познайомила подруга футболіста В. Новікова. Виховує сина[1]. Статистика
Джерела:
Примітки
Посилання
|